Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

На південній ділянці Білоруського фронту прийшли в рух з'єднання 4-ї армії.

Нацистський прапор зі свастикою майорів над Брестською фортецею недовго. 17 вересня генерал Ґудеріан переніс штаб свого корпусу з Кам'янця в будівлю Поліського воєводства в Бресті, а о 13 годині 22 вересня, зробивши 120-кілометровий марш-кидок, до міста підійшла танкова бригада Семена Кривошеїна. На Кобринському мості їх уже чекала урочиста зустріч з жителями навколишніх сіл. «Казали, що скоро прийде Радянська влада, - розповідав місцевий уродженець П. Д. Гаврилюк, - і всі стануть рівними й вільними, та не буде бідних. Звичайно, хтось вірив, а хтось і сумнівався в цьому. Вранці всі встали й побігли зустрічати Червону Армію. Жителі села були задоволені: хтось плакав, хтось сміявся від щастя. Хотілося пригостити своїх героїв-визволителів, і тому приносили їм хліб і сіль, картоплю та яблука». Мітинг організували місцеві комуністи, члени розпущеної Сталіном компартії Західної Білорусії. (Пройде лише три місяці, й ці ж загартовані підпільники та борці за народне щастя скажуть: «Погані були польські суди - замість присудження тривалих тюремних термінів їм треба було висилати нас на кілька тижнів на роботу до Рад, ми б радикально вилікувалися».)

Радянські танкісти розмістилися на постій на східній околиці, а комбриг на німецькій машині прибув до штабу Ґудеріана для координації подальших дій. Воєначальники швидко знайшли спільну мову, оскільки обидва володіли французькою. Сторони домовилися про те, що всі захоплені трофеї та польських полонених німці передадуть Червоній Армії. Взаєморозумінню сприяв і обід в німецькому штабі, під час якого Ґудеріан запропонував Кривошеїну ідею спільного параду німецьких і радянських військ.

Після вирішення всіх питань сонячного дня 22 вересня о 16.00 за московським часом на вулиці Люблінської унії відбувся парад переможців. Перед будівлею воєводства були встановлені імпровізовані трибуни, прикрашені нацистськими й радянськими прапорами. Повз ці трибуни, на яких в оточенні штабних офіцерів стояли поруч генерал Ґудеріан і комбриг Кривошеїн, під звуки оркестру промаршували спочатку німці, які залишали місто, потім радянські підрозділи. Про цей парад згадував житель Бреста Станіслав Мирецький:

«Спочатку промаршували німці. Військовий оркестр грав незнайомий мені марш. Потім у небі з'явилися німецькі літаки. Червоноармійці йшли слідом за німцями. Вони абсолютно не були на них схожі: йшли тихіше й не карбували крок кованими чобітьми, оскільки були взуті в брезентові черевики. Ремені в них були також брезентові, а не шкіряні, як у німців. Коні, що тягнули радянські гармати, були малорослі й непривабливі, упряж у них була лише б якась… За радянською артилерією їхали гусеничні трактори, які тягнули гармати більшого калібру, а за ними рухалися танки. Танків було тільки три… На середньому танку майорів прапор СРСР. Біля бульвару Т. Костюшка один з танків раптово загальмував, ударився об бордюру й перекинувся набік. З великими труднощами, за допомогою лебідок і пожежних машин, танк був поставлений на проїжджу частину і парад продовжився».

Воєначальники попрощались і розійшлися зі словами «до зустрічі в Берліні!» та «до зустрічі в Москві!». Це прозвучало майже пророче. Правда, Ґудеріанові в 1941 році доїхати до Москви не вистачило якоїсь дещиці, зате Кривошеїн у 1945-му дійшов до Берліна, як обіцяв. У фортеці урочисто був спущений нацистський прапор і поставлений радянський. Відразу після параду німецькі війська пішли за Буг. У Брест з Івацевич перебазувався штаб Чуйкова, 4-а армія готувалася до подальшого походу в західному напрямку, адже землі між Віслою й Бугом були «сферою інтересів» СРСР.

У мемуарах, не маючи можливості сказати правду й соромлячись цієї правди, радянські полководці підносили передачу міст від німців до росіян (і назад) як ризиковані й зухвалі операції з витіснення гітлерівців з «нашої землі». Ось як викладав події генерал-полковник Л. М. Сандалов: «Комдив Чуйков, армія якого висувалася до Бреста, наказав командиру авангардної танкової бригади С. М. Кривошеїну зайняти Брест і змусити німецькі війська відійти за Буг. У Бресті відбулася зустріч Кривошеїна з Ґудеріаном. У ній брав участь і співробітник Наркомінсправ. Наші представники зажадали від німецького командування негайно відвести всі німецькі частини за демаркаційну лінію, а підготовлене для евакуації з Бреста до Німеччини військове та цивільне майно залишити на місці. Ця вимога була прийнята, і збройного зіткнення, якого так пристрасно бажали вороги Радянського Союзу, не відбулося».