Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

На північному фланзі від Олевська до Ямполя розгорнулася 5-а армія (15-й і 8-й стрілецькі корпуси - 80 844 осіб, 635 гармат і мінометів, 522 танки), перед якою було поставлене завдання «завдати потужний і блискавичний удар по польських військах, рішуче й швидко наступати в напрямку Рівного». В районі Олевська зосередилася 60-та стрілецька дивізія, націлена на Сарни. Дві інші дивізії 15-го стрілецького корпусу (87-а і 45-а) розгорнулися в районі Городниця - Корець, маючи найближчим завданням вийти до річки Горинь, а до кінця дня зайняти Рівне. 8-й стрілецький корпус (81-а і 44-а стрілецькі дивізії, 36-а танкова бригада), що зайняв вихідний рубіж в районі Острог - Славута, повинен був до кінця дня зайняти Дубно. 18 вересня обом корпусам слід було бути в Луцьку та рушити в бік Володимира-Волинського.

Армія комдива Советнікова на своїй ділянці перейшла кордон майже безперешкодно. Лише в районі Устя гарнізон стражниці № 11 спробував дати відсіч 16-му стрілецькому полку 87-ї дивізії. Основна маса радянських військ просувалася на захід похідним порядком.

До вечора 17 вересня передовий загін 45-ї стрілецької дивізії зайняв Рівне, де роззброїв дрібні польські частини. Північніше наступала 87-та стрілецька дивізія, 19 вересня в районі Костополя вступила в бій з противником силою до двох піхотних полків з артилерією. В ході сутички польський загін був розбитий і до 1500 солдатів потрапили в полон, 25 гармат стали радянськими трофеями. З'єднання 15-го корпусу продовжували марш на захід, просуваючись слідом за відходом груп польських солдатів і прикордонників.

Наступала в першому ешелоні 8-го стрілецького корпусу 36-а танкова бригада (301 танк Т-26), «посміхаючись і розмахуючи шоломами» - це про них доносив начальник луцького гарнізону; рушила в бік Дубно, але в перший день наступу танкісти намагалися не відриватися від стрілецьких частин, відчуваючи труднощі з підвезенням пального. У містечку Мирогоща двi бронемашини під командуванням старшого лейтенанта Аксьонова зупинили чотири ешелони з польськими військами. Поки одна бронемашина тримала під прицілом головний паровоз, Аксьонов почав переговори з польським начальником ешелонів і заявив йому, що в разі спроби відвести ешелони на захід він викличе авіацію і сховані в засідці танки. Цей блеф змусив поляків відмовитися від відправлення ешелонів. До ранку 18 вересня до Аксьонова підійшли п'ять танків, поляки здалися.

Тим часом 36-а бригада зайняла Дубно, де були роззброєні тилові частини 18-ї і 26-ї польських піхотних дивізій. Загалом в полон потрапило 6000 військовослужбовців, трофеями радянських військ стали 12 гармат, 70 кулеметів, 3000 гвинтівок, 50 автомашин та 6 ешелонів з озброєнням. Як видно, в Дубно були сконцентровані значні польські сили, одних офіцерів налічувалося близько 500 осіб. Проте ніхто й не подумав чинити опір. Командувач дубненської бойової групи полковник Ян Скоробогатий-Якубовський, не чекаючи «загальної директиви», та й не маючи можливості її прийняти, сам дезорганізував своє воїнство, оголосивши: «Радянські війська великими силами перейшли кордон Польщі на всьому протязі. Подробиць немає. Я тільки що отримав наказ, щоб ми не чинили абсолютно ніякого опору в разі зустрічі з загонами Червоної Армії, яка вступила в край, щоб разом з нами боротися проти німецької навали… Є чутки, що в кількох прикордонних пунктах мало місце братання. Маю надію, що це стане повсюдним явищем». Деякі автори припускають, що полковник був просто радянським агентом. Офіцерський склад, що не побажав брататися, на вантажівках виїхав на південь і, подолавши 120 кілометрів, до ночі добрався до Бережан.

Об 11 годині 18 вересня радянські війська після невеликого бою зайняли Рогачів, де було взято в полон 200 польських військовослужбовців і захоплено чотири ешелони з озброєнням і боєприпасами. До 17 години танкова бригада і розвідувальний батальйон 45-ї стрілецької дивізії без бою вступили в Луцьк. У цьому районі польські тилові частини під керівництвом генерала Петра Скуратовича займалися створенням лінії оборони по річці Стир, природно, фронтом на захід. 18 вересня генерал отримав наказ розпустити свою групу та прибути в Станіслав. В районі Луцька було роззброєно та взято в полон до 9000 польських військовослужбовців, захоплено 7000 гвинтівок, 40 кулеметів, 1 танк і 4 ешелони військового майна. Попав у полон і згодом був розстріляний генерал Скуратович.