Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Передові німецькі підрозділи вийшли в район Бреста 13 вересня і вступили у вогневий контакт з польськими загонами. Того ж дня генерал Плісовський повідомив генерала Клеберга про те, що частина німецьких танкових і моторизованих з'єднань обходить Брест з північного сходу, прямуючи до позицій польської дивізії «Кобрин». Щоб скувати маневр противника, Плісовський вислав у східному напрямку бронепоїзд № 55 «Бартош Гловацький» (озброєння: чотири 100-мм гаубиці, дві 75-мм зенітні гармати, два 40-мм «бофорси», 8 кулеметів «максим») під командуванням капітана Анджея Подгурського. В районі Жабинка, за 20 кілометрів на схід від Бреста, з бронепоїзда вивантажили взвод танкеток, переобладнаних у бронедрезини, які вели розвідку в бік мосту через річку Мухавець. Тут вони зіткнулися з розвідувальними бронеавтомобілями 3-ї танкової дивізії німців. В ході бою три польські машини були підпалені, а дві відступили. Подальше просування німців було тимчасово призупинене вогнем бронепоїзда. Проте, побоюючись бути відрізаним від Бреста, капітан Подгурський прийняв рішення повернутися в місто. В цей же час бронепоїзд № 53 «Сміливий» під командуванням капітана Мечислава Малиновського провів розвідку в бік Високого, в північному напрямку, де зіткнувся з танками 10-ї німецької дивізії. Бронепоїзд здійснив вогневий наліт, а потім відступив. Передбачаючи, що противник незабаром захопить брестський залізничний вузол, генерал Плісовський відправив обидва бронепоїзди в бік Ковеля.

Вранці 14 вересня 3-я танкова дивізія генерала Ґайра фон Швепенбурга захопила Жабинку, перехопивши залізниці на Кобрин і Барановичі. Опівдні 10-а танкова дивізія, якою командував генерал Штумпф, зайняла Брест і залізничний вокзал. 20-а мотодивізія генерала Вікторина рухалася від Волчина, вздовж правого берега Бугу до фортеці. Передові підрозділи 3-ї танкової дивізії обходили місто зі сходу і висувалися до Бугу.

Розвідувальний батальйон і 8-й танковий полк 10-ї дивізії, підтримані артилерією й авіацією, з ходу атакували лінію польської оборони в Кобринському укріпленні. Цей натиск був відбитий вогнем протитанкових рушниць, артилерії та 112-ї танкової роти. Непереборною перешкодою виявилися польські танки, які заблокували Північні ворота своїми корпусами й гарматно-кулеметним вогнем. Для підстраховки, на випадок прориву «панцерів» противника за 150 метрів позаду воріт знаходилася позиція батареї зенітних гармат підпоручика Анджея Блешинського. Кілька німецьких машин підірвалися на мінах, піхоту розстрілювали впритул з добре замаскованих стрілецьких позицій. В другій половині дня німці відновили атаки. В запеклій сутичці розтанули обидві польські танкові роти, але оборона знову встояла.

Після перегрупування сил генерал Ґудеріан організував масований штурм за всіма правилами: 10-а танкова дивізія повинна була наступати вздовж шосе Чорнавчиці - Брест, 20-а моторизована - уздовж правого берега Бугу, 3-а танкова дивізія - зі східного й південного боків, завершивши оточення фортеці. Німецькі дивізії володіли значною перевагою в силах і засобах, що гарантувало їм успіх. При цьому поляки нічого не могли протиставити потужному вогню німецької артилерії та бомбардуванням з повітря, крім старих валів і казематів. Проти 154 німецьких танків було півтора десятка протитанкових рушниць, проти 260 гармат і мінометів - 18 польових гармат і 8 зеніток. Всю ніч німецькі гармати вели обстріл фортеці.

Вранці 15 вересня після масованої артилерійської та авіаційної підготовки підрозділи 10-ї танкової та 20-ї моторизованої дивізій пішли на штурм. Захисники фортеці чинили запеклий опір. Бій у багатьох місцях переходив у рукопашні сутички та тривав весь день. Під час вогневих нальотів і повітряних бомбардувань захисники укріплень, залишивши спостерігачів, йшли в каземати, коли наступала тиша - займали окопи. Наступ німців захлинувся на гребені фортечних валів. Генерал Ґудеріан знову перейшов до систематичних авіаційних та артилерійських ударів, які наносили непоправної шкоди захисникам фортеці. Поранених польських солдатів по мосту через Буг відносили до госпіталю на Південному острові, частину з них евакуювали в Тересполь.

Близько 10 години ранку 16 вересня штурмові загони 10-ї танкової та 20-ї мотодивізії силами двох піхотних батальйонів за підтримки танків і артилерії почали рішучий наступ на лінію польської оборони. Німецька піхота піднялася на гребінь валів, але атака знову захлинулася, оскільки солдати не виконали наказу наступати безпосередньо за вогневим валом. Особливо запеклий бій розгорнувся в районі Північних воріт, де захищався маршовий батальйон 82-го піхотного полку капітана Вацлава Радзишевського за підтримки декількох гармат 49-го дивізіону. Стурбований Ґудеріан прибув до місця подій, але й у його присутності піхота не домоглася успіху й відступила з важкими втратами. Пострілом польського снайпера був смертельно поранений ад'ютант командувача корпусу підполковник Браубах. У запеклому дводенному бою тільки 69-й полк 20-ї мотодивізії втратив 127 осіб убитими, 7 затонулими і 237 пораненими.