Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Близько 22.30, з'ясувавши, що значна частина регулярних військ і штабів уже покинула місто, підполковник Підвисоцький змушений був прийняти рішення про залишення Вільно й відхід до литовського кордону. Вночі поляки стали відходити за річку Вілія.

О 5 годині 19 вересня від Свенцян вийшла до Зеленого мосту розвідувальна група старшого лейтенанта Акулова з групи Ломако. Незабаром туди ж наспіли машини 8-го танкового полку. Протягом двох годин кипів бій біля Зеленого мосту, що завершився його захопленням.

В ході бою було знищені 3 протитанкові гармати та 5 станкових кулеметів. Прагнучи знищити міст, поляки поставили на ньому машину з бочкою бензину й підпалили її. Але радянський танк зіштовхнув машину в річку, пожежі вдалося запобігти, і радянські війська переправилися в північну частину міста. Полковник Ломако тим часом вирішив основними силами обійти місто з півночі й відрізати його від литовського кордону. До 8 години 19 вересня підійшли частини 3-го кавалерійського корпусу. 102-й кавполк повів наступ на південно-східну околицю, а 42-й кавполк рушив в обхід міста зі сходу й зосередився на північно-східній околиці. 7-а Самарська кавалерійська дивізія Ф. С. Комкова обходила місто з заходу. О I0 годині вдалося взяти товарну станцію, де знаходилися три ешелони з боєприпасами та військовим спорядженням. До полудня прибула моторизована група Ахлюстіна. О 13 годині були захоплені будівля жандармського управління та залізничний вокзал. О 16 годині знову виникла перестрілка біля Зеленого мосту, в ході якої були підбиті одна бронемашина й танк. До 18-ї години опір був зламаний, хоча окремі перестрілки тривали і вночі на 20 вересня. Комендантом «звільненого» Червоною Армією міста став полковник Ломако.

В боях за Вільно частини 11-ї армії втратили 13 осіб убитими та 24 пораненими, були підбиті 5 танків і 4 бронемашини. 20-23 вересня радянські війська підтягувалися до Вільно, займаючись очищенням міста і прилеглих районів від польських частин. Всього були взяті в полон близько 10 тисяч осіб, трофеями стали 97 паровозів, 473 пасажирських та 960 товарних вагонів.

Генерал Пшезьджецький, дізнавшись, що польський гарнізон обороняти Вільно не збирається, повернув свій загін на Гродно.

19 вересня 3-я армія отримала наказ організувати охорону латвійського й литовського кордонів. Однак до підходу стрілецьких частин для цієї мети могли бути використані лише роз'їзди й рухливі групи зі складу 36-ї та 24-ї кавалерійських дивізій і танкових бригад. Ввечері 21 вересня 144-й кавполк 36-ї кавдивізії, що вийшов до литовського кордону в районі Майшягала, розсіяв дрібні групи поляків. При наближенні радянських роз'їздів литовські прикордонники викинули білий прапор і заявили: «Ми з вами воювати не хочемо, ми тримаємо нейтралітет». Лише 23-25 вересня нові стрілецькі частини змогли реально організувати охорону кордонів.

Поки йшли бої в районі Вільно, війська 16-го стрілецького корпусу 11-ї армії були повернені на північний захід і рушили до Ліди. О 18 годині 18 вересня передові частини 100-ї стрілецької дивізії зайняли Крево. З ранку наступного дня з танкових батальйонів 100-ї та 2-ї стрілецьких дивізій і бронероти развідбатальону 2-ї дивізії була сформована моторизована група під командуванням комбрига Розанова. В районі фільварку Бердовка група взяла в полон близько 300 польських солдатів, а пізно ввечері вступила в Ліду. О 7 годині 20 вересня їй було поставлене завдання наступати на Гродно. Тим часом головні сили корпусу просувалися на захід і до кінця 22 вересня досягли лінії Радунь - Ліда.

На фронті Фаніполь до Несвіжа 17 вересня перейшли в наступ частини кінно-механізованої групи Болдіна (5-й стрілецький, 6-й кавалерійський, 15-й танковий корпуси - 65 595 осіб, 1234 гармат і мінометів, 864 танки). На лівому фланзі рвався на захід 15-й танковий корпус (461 танк БТ, 122 бронеавтомобілі). До вечора його 27-а станкова бригада форсувала річку Сервеч, 2-а танкова бригада - річку Уша. Близько 16 години наступної доби 2-а бригада вже зайняла Слонім. Відступаючи, польський гарнізон спалив один із двох мостів через річку Щара. Вранці 19 вересня командир корпусу M.Л. Петров отримав наказ спільно з моторизованими загонами 13-ї та 4-ї стрілецьких дивізій під кінець дня зайняти Гродно й Сокулку, однак швидкість радянського просування сповільнилася через відставання тилів. Лише близько 16 години передовий загін 2-ї танкової бригади вступив у вже зайнятий козаками Волковиськ. 27-а танкова бригада увійшла у Дворець. Туди ж підтягувалася й 21-а важка танкова бригада (105 танків Т-28 і 29 танків БТ). Висмоктавши з баків останні краплі палива, броньована армада з 600 бойових машин завмерла. Протягом всього дня основні сили 15-го танкового корпусу простояли, розтягнувшись по дорозі від Слоніма до Волковиська, становляючи ідеальну мішень для авіації, якби вона у противника була. Зі сходу до Слоніму підходила 20-а мотобригада, що більше захаращувало дороги і затримувало підхід тилових колон.