Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Англо-французькі дипломати й ці заяви вважали зайво різкими, зробленими на догоду громадській думці, яка вимагав ледве не оголошення війни СРСР.

У Москві Вацлав Ґжибовський звернувся до британського посла з проханням взяти під свою опіку польських громадян на території СРСР. Проконсультувавшись із Лондоном, сер Сідс погодився. Спочатку польські дипломати хотіли податися до Румунії, але під впливом чуток, що й туди може незабаром вдертися Армія-визволителька, вирішили податися через Фінляндію до Швеції. Але тут товариш Молотов заявив, що нікуди вони зовсім не поїдуть до того часу, поки не будуть «звільнені» поляками радянські співробітники, що залишилися в обложеній німцями Варшаві. У сформованій ситуації неоціненну допомогу колегам надав Шуленбург, який зажадав дотримання міжнародних правил. Він же зв'язався з командуванням Вермахту й організував евакуацію з Варшави радянського персоналу. Одночасно влада прибирала до рук «безгоспну» власність - будівлі та майно польських представництв у Москві, Ленінграді та Києві. Вночі 30 вересня був викликаний до представництва наркомату закордонних справ і безслідно зник генеральний консул у Києві Єжи Матушинський разом з двома своїми співробітниками. На всі запити поляків про їхню долю Молотов розводив руками - напевно, кудись втекли (через два роки у Сталіна поцікавляться: куди пропали тисячі полонених офіцерів? - «Втекли в Китай»). Нарешті, 10 жовтня польські дипломати та їхні родини змогли покинути СРСР, разом з Ґжибовським у запломбованому поїзді виїхали 115 осіб.

Поки дипломати обмінювалися нотами, радянські війська стрімко розвивали наступ.

Починаючи з вечора 17 вересня, агентство ТАРС щодня озвучувало «оперативні зведення Генштабу» ні з ким не воюючої Робітничо-Селянської Червоної Армії.

Переслідуючи свою мету, у змові з Берліном, Москва об'єктивно допомагала Гітлеру добити противника, прискорити закінчення війни в Польщі (до речі, фюрер, плануючи «переконливий» розгром Польщі, проте припускав, що бойові дії можуть зайняти від шести до восьми тижнів), щоб з 20 вересня почати перекидання військ на Захід.

На правому фланзі Білоруського фронту від латвійського кордону до Бегомля розгорнулася 3-я армія, націлена на Вільно. Головний удар наносив 4-й стрілецький корпус (50-а і 27-а стрілецькі дивізії) і рухлива група в складі 24-ї кавалерійської дивізії та 22-ї танкової бригади (219 танків Т-26) під загальним командуванням командира дивізії комбрига П. Ахлюстіна. Радянські підрозділи швидко розгромили польську прикордонну варту, вбивши 21 й полонивши 102 особи, і вже до 8 години ранку 17 вересня рухлива група посіла Докшиці, до 18-ї години - Дуніловичі. Тут танки зупинилися через відсутність пального: бравий комдив-кавалерист відмовився пропустити попереду славних кіннотників тилову колону танкової бригади. Значно відстала піхота: 27-а Омська імені Італійського пролетаріату стрілецька дивізія зайняла о 12 годині Парафіаново та підходила до річки Сервеч, 50-а стрілецька дивізія зайняла Крулевщизну.

З неба «сталінські соколи» пачками розкидали «Звернення командувача Білоруського фронту». Листівки носили яскраво виражений антипольський і антинімецький характер, Рібентропу вони б точно не сподобалися:

«Брати Білоруси!

Майже двадцять років Ви перебуваєте під гнітом польських панів, поміщиків і капіталістів. Вони забрали у Вас землю та прирекли на злидні й голод. Землі білоруських та українських селян заселяються польськими поміщиками, осадниками, військовими колоністами. Вас душили великими податками, зборами та повинностями. Поміщики робили все, щоб Вас, чесних трудівників білорусів, зробити жебраками. Пани й поміщики висмоктують з Вас останню кров…

Польський уряд втягнувся в непотрібну народу війну з Німеччиною, ганебно провалився, виявився нездатним захистити країну та її народи. Польська армія зазнала у війні суворої поразки, від якої вона не в стані отямитися. Вам, білорусам, вашим дружинам, батькам, матерям, братам і сестрам загрожує розорення, побої й нові знущання з боку ворогів. Міністри й генерали прихопили золото, ганебно втекли, кинули землю й народ напризволяще, поставили Вас перед загрозою повного розорення та знищення.

У ці смертельні дні для Вас, брати білоруси, Великий Радянський народ простягає Вам руку допомоги. До Вас йде непереможна Робітничо-Селянська Червона Армія, щоб назавжди позбавити Вас від кабали панів, поміщиків і капіталістів, щоб назавжди звільнити Вас і Ваші родини від загрози знищення з боку ворогів білоруського народу.