Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Однак ідея-фікс про своє високе призначення заважала Едвард Ридзу «примітивно» виконати свій військовий обов'язок. «Не було для мене більш легкої справи, ніж знайти смерть по шляху від Косова до кордону, - писав він у грудні 1939 року. - Не було нічого легшого, як приєднатися до найближчого загону або літаком добратися до обложеної Варшави або групи «Кутно». Однак коли я відкинув думки про свою особу й подумав про те, хто ж буде далі вести цю війну та захищати польські інтереси не тільки перед ворогом, а й перед союзниками, то вирішив не піддаватися особистим бажанням, не шукати легкого шляху - але продовжувати боротьбу далі».

Але кому потрібні політики та полководці, що призвели до катастрофи власну країну і втекли, як шкідливі коти? Через міст у Вижниці пройшли в еміграцію політичні трупи. Як і слід було очікувати, румуни оголосили про інтернування та посадили «продовжувачів боротьби» під замок. У новому польському уряді будуть зовсім інші люди.

Комуністична література постійно акцентувала увагу на тому аспекті, що «вірний своєму інтернаціональному обов'язку» радянський уряд змушений був «здійснити дипломатичні та військові акції, щоб захистити населення Західної України та Західної Білорусії від фашистського поневолення», з причини і саме «після втечі польського уряду в Румунію», який кинув народ і країну «напризволяще», вважаючи це вагомим аргументом на виправдання інтервенції. Не випадково «Історія Другої світової війни», видана під егідою чотирьох інститутів, стверджує, що вищезазначена «втеча» відбулася 16 вересня. А генерал армії С. М. Штеменко, спрямований з Академії Генштабу до Києва, повідомляє, що йому ледве не 13-14 вересня «стало відомо, що уряд Польщі знайшов притулок в боярській Румунії».

Хоча простежується скоріше зворотний зв'язок. Польський уряд і військове командування перейшли румунський кордон уночі на 18 вересня. Через 12 годин в Коломию увірвалися «бетушки» 23-ї танкової бригади.

Польські посли у Великобританії та Франції 17 вересня повідомили союзні уряди про те, що Радянський Союз «здійснив напад на Польщу… польський уряд заявив протест у Москві й дав вказівку своєму послу вимагати паспорта». Вони просили союзників також висловити «рішучий протест» і констатувати, що СРСР вчинив явну агресію. Проте ні посол Рачинський, ні посол Лукасевич не могли виразно пояснити співрозмовникам, чи вважає Польща себе в стані війни з Радянським Союзом. Якщо ні, на якій підставі альянс повинен виражати Москві «рішучий протест» і якого рожна уряд залишив країну, не оголосивши війну?

«Не бачу, яку користь могла б принести нам війна з Радянським Союзом, - висловлював свою думку з Москви посол Сідс, - хоча особисто я був би дуже радий повідомити про неї пана Молотова». На засіданні британського кабінету було вирішено, що Англія «підписувалася» захищати Польщу тільки в разі агресії з боку Німеччини. І в Парижі, і в Лондоні одностайно прийшли до висновку, що корисніше буде обмежитися протестом не надто «рішучим», підтримати поляків морально, але стосунків з Радянським Союзом не загострювати. Польща вже вибула з числа активних гравців на міжнародній арені, а сприяти зміцненню німецько-радянського союзу ворожими діями невигідно для Заходу.

19 вересня британський уряд заявив, що висловлює свою «глибоку незгоду з твердженням, що «польська держава та її уряд фактично перестали існувати», а також наведеними радянським урядом аргументами на користь подібного тлумачення питання. Зі свого боку уряд Великобританії визнає уряд Польщі законною владою і тому не може схвалити точку зору, згідно з якою нинішні обставини могли виправдати розрив радянським урядом його договорів з Польщею та як наслідок вторгнення радянських збройних сил на територію Польщі».

Французи також взяли радянську ноту до відома і 20 вересня дали свою відповідь, в якій зокрема йшлося: «Вводячи свої збройні сили на територію держави, що в даний час знаходиться в стані війни на боці Франції та без згоди цієї держави, радянський уряд вчиняє дії, які самі по собі важко узгоджуються з поняттям нейтралітету, який, як декларується, він хоче зберегти у стосунках із Францією. Враховуючи ці два різних факти й бажаючи достовірно переконатися, які стосунки радянський уряд хоче зберегти, французький уряд люб'язно просить пояснити причини, що призвели до рішення почати дії проти Польщі, а також характер, розмах і тривалість операції, масштаби якої ми поки не в змозі оцінити».