Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Брати білоруси! Допомагайте частинам Червоної Армії, яка несе Вам звільнення від важкого ярма панів, поміщиків і капіталістів. Знищуйте наших ворогів, які виступають зі зброєю проти частин Червоної Армії.

Братський привіт Вам від щасливого народу квітучої Радянської Білорусії».

Тим часом наступали від Вітрино 5-а Червонопрапорна імені Чехословацького пролетаріату стрілецька дивізія і 25-а танкова бригада (251 танк Т-26 і 27 бронеавтомобілів), до вечора через Плісу вийшли до північної околиці Глибокого, де роззброїли 3 офіцерів і 175 солдатів. Цей напрямок охороняв польський полк прикордонної варти «Глибоке», проте ще до радянського нападу він був перейменований в 3-й піхотний і практично в повному складі відбув на захід.

Радянські втрати першого дня походу склали 3 особи вбитими, 24 пораненими і 12 червоноармійців потонули.

Відзначимо, що в армії комкора Кузнецова налічувалося майже 122 тисячі осіб, 752 гармати і 743 танки. Перехід кордону підтвердив дані радянської розвідки про відсутність значних угрупувань військ противника.

Всі польські сили в Західній Білорусії були представлені 45 тисячами солдатів і офіцерів, половина з них не була озброєна й організована. Кордон Польщі від Латвії до України охороняли полк КОР «Глибоке» (батальйони «Лужки» та «Подсвільє») під загальним командуванням підполковника Яна Свентковського, полк «Вілейка» (батальйони «Будслав» і «Красне», кавалерійські ескадрони «Красне» та «Івенець») підполковника Юзефа Крамчінського, полк «Барановичі» (батальйони «Стовпці» та «Клецьк») підполковника Яцека Юри, бригада «Полісся» (батальйони «Людвіково», «Сенкевичі», «Давид-Городок», саперна команда «Столін») підполковника Тадеуша Ружицького-Колодейчика.

З ранку 18 вересня наші війська продовжили переможний наступ. Для прискорення процесу 25-а танкова бригада була включена до складу рухомої групи, що отримала наказ рухатися до Свенцян.

О 7 годині розвідувальний загін 22-ї танкової бригади зайняв Постави, а о 14 годині досяг Свенцян, куди о 15.30 підійшли розвідувальні групи 25-ї танкової бригади та 24-ї кавдивізії. При наближенні радянських танків до аеродрому в Кобильниках звідти полетіли 38 польських літаків, дві машини поляки спалили. Основні сили рухомої групи ще були на підході, причому Ахлюстін знову відмовився пропустити вперед тилові частини танкістів, і 22-а бригада, дотягнувши до Свенцян, знову опинилася без палива. О 22 годині Ахлюстін отримав зі штабу армії наказ на взяття Вільно.

Для виконання поставленого завдання була сформована рухлива група з 10-го танкового полку 25-ї бригади і розвідувального батальйону 27-ї стрілецької дивізії (у радянському «піхотному» розвідбаті було 28-35 танків типу Т-26 і Т-38, в кавалерійському - 35-50) під загальним командуванням полковника Ломако, яка, зібравши все наявне пальне, виступила в похід 19 вересня, відразу після півночі. Слідом за нею трохи пізніше рушила моторизована група в складі 700 посаджених на автомобілі кавалеристів. Тим часом загін Ломако о 02.30 досяг Подбродзе, де роззброїв 40 польських солдатів, які спали на вокзалі, а о 03.30 біля Неменчина захопив міст через річку Вілію, заарештувавши 15 поліцейських. О 04.30 група досягла північної околиці Вільно.

Решта частин 3-ї армії до вечора 18 вересня досягли наступних рубежів: 25-та танкова бригада перебувала в районі Годуцишок, Омська стрілецька дивізія вийшла в район озер Мядель і Нароч, 50-а стрілецька дивізія перебувала між Поставами і Мядель, а 24-а кавдивізія зосередилася біля Свенцян.

Південніше на фронті від Бегомля до Івенець розгорнулися війська 11-ї армії (16-й стрілецький та 3-й кавалерійський корпуси - 90 000 осіб, 520 гармат і мінометів, 265 танків). Вісь наступу армії пролягала по маршруту: Ошмяни - Ів'є - Ліда - Гродно.

Перейшовши кордон, 6-а танкова бригада (248 танків БТ) до полудня зайняла Воложин, з'єднання 16-го стрілецького корпусу (2-а і 100-а стрілецькі дивізії) увійшли в Красне, а до 19 години досягли Молодечно, Бензовець. Частини 3-го кавалерійського корпусу (7-а і 36-а кавалерійські дивізії) під командуванням Я. Т. Черевиченка до 15 години вийшли в район Рачінети, Пориче, Маршалки, а з ранку 18 вересня рушили в сторону Ліди. В цей час кавалерійському корпусу і 6-й танковій бригаді надійшло завдання повернути на північний захід і наступати на Вільно, 19 вересня зайняти місто.

О 14 годині 36-а дивізія імені Сталіна увійшла в Ошмяни. На кінець дня кіннотники Черевиченка зайняли район Ошмяни - Курмеляни - Гальшани. Командир корпусу змушений був дати відпочинок коням, а з 7-го і 8-го танкових полків своїх дивізій створив зведену танкову бригаду під командуванням полковника Мірошникова, яка продовжила рух до Вільно.