Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Вітебська, Бобруйська й Мінська армійські групи Білоруського округу 15 вересня були розгорнуті відповідно в 3-у армію під командуванням комкора В.І. Кузнецова, 4-у армію комдива В.І. Чуйкова й 11-у армію комдива Н. В. Медведєва. Крім того, з управління Московського округу згідно з наказом Генштабу від 9 вересня виділялося управління 10-ї армії на чолі з комкором І.Г. Захаркіном, що передавалось до складу Білоруського фронту. З військ Калінінського округу формувалася Кінно-механізована група під командуванням комкора В.І. Болдіна.

Житомирська, Вінницька та Кавалерійська армійські групи Київського округу з 16 вересня були перейменовані відповідно в Шепетівську під командуванням комкора І.Г. Советнікова, Волочиську на чолі з комкором Ф.І. Голіковом і Кам'янець-Подільську командарма 2-го рангу І.В. Тюленєва. Пізніше після низки перейменувань вони були перетворені в 5-у, 6-у і 12-у армії.

Увечері командувач Білоруського округу прикордонних військ НКВС віддав наказ № 1, що визначав основні завдання прикордонних військ: а) з початком бойових дій - знищення польської прикордонної охорони на тих ділянках, де не будуть наступати частини РСЧА, б) з просуванням військ армії - не допускати переходу цивільного населення з нашої території та кого б то не було з польської території через існуючий кордон СРСР. Частини, підрозділи й окремих військовослужбовців РСЧА пропускати через існуючий кордон СРСР безперешкодно. До 5.00 17 вересня 1939 року прикордонники повинні були нести службу з охорони держкордону у звичайному режимі.

Одночасно були поставлені завдання сформованим у відомстві Л. П. Берії дев'яти оперативно-чекістським групам, чисельністю від 40 до 70 осіб. Кожній групі надавався батальйон бійців зі складу прикордонних військ. На ці групи покладалася організація тимчасових управлінь у зайнятих містах та створення апаратів НКВС на місцях з метою «придушення контрреволюційної діяльності». На «звільнених» від гнобителів територіях слід негайно взяти під контроль пункти зв'язку, сховища грошей і цінностей, архіви та друкарні. Само собою, провести арешти урядовців, керівників усіх партій та інших реакційних елементів; забезпечити революційний порядок, не допустити диверсій, саботажу, грабежів.

На кінець 15 вересня війська двох фронтів в основному завершили мобілізацію та зосередились у вихідних районах біля кордону з Польщею.

Проти ночі Рібентроп надіслав телеграму в Москву, в якій повідомив, що падіння Варшави - питання декількох днів, ще раз підтвердив непорушність розмежувальних ліній у Польщі, узгоджених у Москві, привітав запланований вступ Червоної Армії в Польщу, що звільняло Вермахт від необхідності переслідувати поляків до самого радянського кордону, просив повідомити день і годину початку «російської інтервенції», для координації дій військ пропонував провести зустріч радянських і німецьких офіцерів у Білостоці. Про всяк випадок імперський міністр попереджав, що оскільки німці не збираються окупувати східні польські землі, то в разі відмови СРСР від «інтервенції» тут можуть створитися умови для виникнення нових держав. Справді, в ОКВ розглядалися варіанти створення незалежних держав в Галичині та Польській Україні.

У зв'язку з майбутніми подіями Рібентроп, буквально закоханий у Сталіна, але не зрозумівши його геніального ходу, запропонував опублікувати спільне комюніке, в якому основною причиною вступу військ Німеччини й СРСР у Польщу називались «повний розпад існуючої раніше форми правління» та гаряче бажання встановити «спокій і новий порядок» на територіях, що представляють «взаємний інтерес» для обох миротворців - то пак Гітлера і Сталіна. Прагнення Москви пояснити своє втручання німецькою загрозою білоруському й українському населенню в Берліна, м'яко кажучи, ентузіазму не викликало. По-перше, образливо й неправда. Яка загроза, якщо ми по-доброму домовилися, що білоруси й українці - ваші нові піддані. А по-друге, таке мотивування може створити хибне враження і «покаже всьому світу обидві держави як ворогів».

В цей день впав Білосток, а командування групи армій «Північ», не розраховуючи на росіян, віддало наказ передовим частинам 19-го танкового корпусу вийти в район Барановичі - Слонім.

Маршал Ридз-Сміґли сидів у Коломиї, віддавши черговий ілюзорний наказ про створення укріпленого району на підступах до польсько-румунського кордону та перечитуючи телеграми Ґамелена в передчутті, що німці з дня на день самі видихнуться, а союзники доб'ють їх нищівними ударами. За свідченням Бека, головнокомандувач був вельми оптимістично налаштований, пояснюючи це тим, що темпи німецького наступу явно сповільнюються, польська оборона міцніє, аби не підвів командувач Південного фронту генерал Соснковський. Бек плюнув і пішов шукати румунського посла.