Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Все це підривало обороноздатність польських військ. Командири з'єднань змушені були приймати самостійні рішення, не знаючи намірів сусідів і вищого командування. Як зазначав Мюллер-Гіллебранд, поляки билися «хоробро й запекло», проте «німецьке командування в результаті застосування нової тактики масованого використання танкових і моторизованих з'єднань часто ставило польське командування перед такими труднощами, з якими останнє не в стані було справитися». Фронт розпадався.

На півдні 8-а німецька армія розвивала наступ через Лодзь на Варшаву, її 10-й армійський корпус вийшов до річки Бзура.

14-а армія широким фронтом рушила до Сяну. Її лівофланговий 8-й армійський корпус форсував Віслу коло Опатовця. 22-й моторизований корпус через Тарнов рухався на Ярослав. На правому фланзі армії 18-й армійський корпус форсував Сян коло Сянока і наближався до верхів'їв Дністра.

На головному напрямку моторизовані частини 10-ї армії кількома гігантськими кліщами наступали на Варшаву, Пулави, Сандомир. В районі Радома 9 вересня її 15-му й 14-му механізованим корпусам вдалося оточити п'ять польських дивізій. При ліквідації «котла» в полон було взято 65 тисяч польських солдатів і захоплено 145 гармат. Армія «Пруси» перестала існувати. 1-а танкова дивізія захопила мости коло Гура Кальварія і створила плацдарм на східному березі Вісли. Правофланговий 7-й армійський корпус ринувся до Сандомира. 4-а танкова дивізія генерала Райнгардта, не зустрічаючи опору і далеко відірвавшись від основних сил, досягла передмість Варшави. Проте спроби з ходу захопити місто були відбиті з великими для німців втратами. Екіпажі окремих бойових машин, що прорвалися на вулиці столиці, варшав'яни розірвали буквально голими руками. Незважаючи на ці успіхи, польська оборона не змогла б вистояти перед натиском основних сил 10-ї армії, яка швидкими темпами просувалася до Вісли. Але удару так і не було завдано у зв'язку з несподіваним розвитком подій на річці Бзура, які змусили німецьке командування перекинути туди всі танкові й моторизовані дивізії, що були у Райхенау. 9 вересня кинуті до Варшави з'єднання армій «Познань» і «Помор'я» з району Кутно раптово нанесли сильний удар по оголеному північному фланзі 8-ї армії Бласковіца. Німці зазнали великих втрат. Польські дивізії форсували Бзуру, створюючи загрозу тиловим комунікаціям противника. За свідченням Манштайна, «обстановка для німецьких військ у цьому районі прийняла характер кризи. Спроби 8-ї армії відновити становище контратаками не принесли успіху». Довелося здійснювати перегрупування сил. Два корпуси 8-ї армії були повернені фронтом на північ. На північ і північний схід повернули з'єднання лівого флангу 10-ї армії, що наступали на Варшаву. Підтягувалися резерви групи армій «Південь». Правофлангові з'єднання 4-ї армії переправилися на лівий берег Вісли і створили фронт оточення армії «Познань» зі сходу.

На півночі 3-я армія, посилена перекинутим в смугу її наступу 19-м танковим корпусом Ґудеріана, 9 вересня прорвала оборону на річці Нарев в районі Ломжі і своїми рухливими частинами кинулася на південь, глибоко охоплюючи польські війська зі сходу. 10 вересня війська армії форсували Буг і вийшли на залізницю Варшава - Брест. З північного заходу до Варшави наближалися частини 4-ї армії, що вийшли до Модліна.

«Успіхи військ надзвичайні», - писав у щоденнику начальник штабу ОКХ генерал Франц Гальдер.

У зв'язку із загрозою глибокого обходу всього північного угрупування військ польське командування вирішило зосередити максимально можливу кількість сил у південно-східних районах країни поблизу кордону з Румунією і тут організувати впертий опір до початку наступу французької армії. 10 вересня Головний штаб передав директиву про створення за рахунок відходу військ і резервних формувань нового фронту оборони на лінії річок Сян - Вісла - Нижній Вепш - Прип'ять. «Головною моєю метою, - роз'яснював маршал, - є можливе стягування всіх військ у напрямку на Східну Польщу і забезпечення з'єднання з Румунією». Частини, що відступали з Бугу й Нарева, та війська армії «Люблін» об'єднувалися в Північний фронт під командуванням генерала Доб-Бернацького, одного з головних винуватців розгрому армії «Пруси». Їм ставилося завдання відірватися від противника і якомога швидше досягти району Коцьк - Брест. Південний фронт, до складу якого повинні були увійти армії «Малопольська» і «Краків», очолив генерал бригади Казимир Соснковський. Генерал Руммель прийняв командування армією «Варшава», яка створювалася для оборони столиці. Група генерала Кутшеби - армії «Познань» і «Помор'я» - повинна була пробиватися через Радом на Красник. Армія «Люблін» - будь-що утримувати позиції по Віслі від Сандомира до гирла Вепш.