Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Рано вранці 1 вересня німецькі моторизовані й танкові з'єднання, збивши частини прикриття, зав'язали бої з головними силами польської армії. Німецька авіація, що мала якісну та п'ятикратну чисельну перевагу, швидко завоювала панування в повітрі. Її масовані нальоти на адміністративні центри, залізничні станції, основні транспортні магістралі й вузли зв'язку утруднювали закінчення мобілізації, зривали військові перевезення, позбавляли польське командування засобів керування військами. Оборона вздовж кордону почала тріщати й розвалюватися вже на третій день війни.

На північному фронті 4-а армія генерала Ганса фон Клюґе розтяла армію «Помор'я» генерала Владислава Бортновського на дві частини, і 4 вересня передові частини 19-го танкового корпусу Гайнца Ґудеріана досягли Вісли, захопивши переправи коло міста Бидґощ. Наступного дня лівий фланг Клюґе зімкнувся з правим флангом 3-ї армії генерала Георга Кюхлера, що наступала зі Східної Прусії, й тим самим перерізали «польський коридор»; в утвореному котлі армія «Помор'я» втратила третину своїх сил, в полон потрапили 16 тисяч польських солдатів. На напрямку головного удару війська Кюхлера після запеклих боїв захопили Млаву й проламали 30-кілометрову діру в обороні армії «Модлін» генерала Пшедзімірського. Поляки почали відхід за Віслу, намагаючись відірватися від переслідування.

Стрімко розвивалися події на південному заході Польщі. На правому крилі групи армій «Південь» наступала 14-а армія генерала Вільгельма Ліста, що завдавала удару з Верхньої Силезії в напрямку Кракова. І тут після прориву танкових частин вночі з 2 на 3 вересня армія «Краків» генерала Антонія Шиллінга перейшла у відступ на лінію річок Ніда й Дунаєць, тобто на 100-170 кілометрів, залишаючи німцям Силезію і Краків.

На головному напрямку 10-а армія генерала Вальтера фон Райхенау вдарила у стик між арміями «Краків» і «Лодзь», якою командував генерал Юліуш Руммель, і прорвала польську оборону в районі Ченстохови. В утворений пролам кинулися німецькі рухливі з'єднання. Ще північніше позиції армії «Лодзь» зламували з'єднання 8-а армії генерала Бласковіца. Увечері 2 вересня Руммель наказав почати відхід на запасні оборонні рубежі. Однак німецькі танкісти встигали займати їх раніше, а масовані удари авіації завершували дезорганізацію оборони.

У той час як армія «Лодзь» вела важкі бої, армія «Познань» генерала Тадеуша Кутжеби практично не діяла, якщо не рахувати хвацького кавалерійського рейду «Великопольської бригади» на територію Німеччини. Натхненний командарм зібрався вже перейти в рішучий наступ, але тут ситуація кардинально змінилася, і ним був отриманий наказ на якнайшвидше відведення своїх військ.

Починаючи з 3 вересня вся польська армія здійснювала ретираду до так званої «головної позиції». Єдиною приємною новиною в цей недільний день стало висунення Англією та Францією ультиматуму уряду Третього Райху, в якому від німецької сторони вимагалось протягом двох годин припинити бойові дії проти Польщі й відвести війська до лінії німецько-польського кордону. Німці ультиматум проігнорували. У Москві в цей час відбулася цікава розмова між В'ячеславом Молотовом і польським послом Вацлавом Ґжибовським, який мав вказівку офіційно проінформувати радянське керівництво про німецьку агресію. «3 вересня я був прийнятий Головою Ради Народних Комісарів паном Молотовом, - згадував Ґжибовський. - Наше формулювання неспровокованої агресії, вчиненої без оголошення війни й під час проведення переговорів, не викликало заперечень з його боку. Він визнав, що німці показали себе агресорами, і запитав, чи розраховуємо ми на виступ Англії та Франції і коли ми його чекаємо. Я відповів, що не маю офіційної інформації, однак передбачаю оголошення війни вранці 4 вересня. Пан Молотов скептично посміхнувся і сказав: «Ще подивимось, пане после…»

Союзники оголосили війну Німеччині о 17.00 за берлінським часом.

Французький головнокомандувач генерал Моріс Ґамелен надіслав маршалу Ридз-Сміґли телеграму, в якій повідомляв, що 4 вересня він почне бойові дії на суші. Це вселяло польському командуванню впевненість, що наступ союзників різко змінить стратегічну обстановку.

Гітлер, де-юре отримавши-таки війну на два фронти, негайно зацікавився питанням: коли ж у Польщу вступлять радянські війська? Він вважав, що ця акція автоматично зробить СРСР його союзником, оскільки Англія і Франція будуть змушені оголосити війну й Радянському Союзу. З Берліна до Москви полетіла телеграма з позначкою «Дуже терміново!», підписана Рібентропом: