Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Після обміну промовами ми привіталися, сіли в крісла біля невеликого круглого столика. Розпочалася світська розмова двох «друзів-ворогів». Ґудеріан запитав про стан мого здоров'я і про здоров'я моєї сім'ї. Я похвалив його молодечий вигляд, його молодецьку ходу, чим він явно залишився задоволений, потім висловив упевненість, що і його родина перебуває в доброму здоров'ї. Потім обмінялися люб'язними запрошеннями: він кликав мене до Берліна, а я його - у Москву. Термінів приїзду ні він, ні я не уточнювали.

Спочатку розмовляли через перекладача, а потім перейшли на французьку мову, розмова потекла жвавіше. Ґудеріан сів на свого коника: став розповідати, що лягло в основу його книги «Увага, танки!» і скільки його, безумовно, правильна теорія зберегла німецької крові в минулих важких боях. Я ввічливо підтакував, але побіжно не забув зауважити, що теорія дій танкових ешелонів у всій глибині оборони противника не нова. Нагадав йому, що вперше вона була розроблена радянською військово-науковою думкою в першій половині 30-х років.

- Мені пам'ятається, - задумливо сказав я, - що статті про це з'явились і в німецьких журналах.

Старий, явно зачеплений за живе, на якусь мить зніяковів, але тут же взяв себе в руки і, залишивши мої зауваження без відповіді, став люто доводити, що в сучасному бою головне - танки. Про дії піхоти та артилерії відгукувався, як про неминуче зло. Захлинаючись, він говорив про перемогу над Польщею, звинувачуючи поляків у розв'язанні війни, описував роботу Генерального штабу Німецької армії як організатора і пропагандиста нових форм бою, в результаті яких досягнуто блискавичні перемоги в Польщі.

Я погодився, що в розвитку теорії сучасного бою заслуги німецького Генерального штабу безперечні, але щодо Польщі, зауважив я, мені пригадується прислів'я: «Лежачого не б'ють!»

- Я не розумію, дорогий генерале, - схвильовано сказав Ґудеріан.

- Це все дуже просто, - спокійно сказав я. - Кому невідомо, що польські правителі та вояччина схилялися перед усім французьким. Французька армія як у тактиці, так і в стратегії продовжує залишатися на рівні 1914 року, недооцінюючи нові засоби боротьби: танки й авіацію. Повіривши в міф про нездоланність лінії Мажіно, їхній Генеральний штаб досі спочиває на лаврах перемог Першої світової війни.

Погодьтеся, генерале, що розгромити пихатих польських генералів з їх відсталою, невеликою армією для добре підготовлених, озброєних сучасною технікою німців не становило особливих труднощів. Я дозволю собі засумніватися, - продовжував я, - що розгром польської армії був особливо важким для порівняно численних і добре підготовлених німецьких дивізій. Адже потужним танкам і авіації протиставлені війська з блискучими шаблями в руках. Не можна заперечувати того, що плани німецького Генштабу ретельно розроблені, але раз танки здійснювали щодня стокілометрові марші,отже, йшли без боїв. Я хотів ще раз нагадати про історичну істину, що ідеї глибокої операції детально ще в 30-і роки розроблені в Червоній Армії, у працях відомого нашого теоретика Тріандафілова. Про дії танкових груп в оперативній глибині противника з одночасним зламом всієї його оборони сказано було в статутах нашої армії ще в 1933 році…

- Дозвольте повернутися до розбору настільки цікавих історичних питань на нашій наступній зустрічі, - перебив мене Ґудеріан, бачачи, що його апломб і категоричність суджень на мене не діють. - Зараз я хотів би, з Вашого дозволу, уточнити питання про парад на вулицях Бреста на честь німецьких військ, що йдуть з міста, в честь великої дружби радянського та німецького народів.

- Дружба наших народів, дорогий генерале, не підлягає ніякому сумніву. Що ж стосується параду, про який ви тільки що зволили сказати, мені не все ясно. Який парад ви маєте на увазі? - запитав я.

І тут же перед моїми очима промайнула картина: генерал Ґудеріан виводить на парад полки, які два тижні відпочивали в Бресті. Солдати й офіцери начищені до блиску, матеріальна частина виблискує, а я веду по місту стомлених танкістів, що не встигли привести себе в порядок. Міські обивателі будуть казати: «Ось німці - справжня західна культура, в них порядок, дисципліна…» Ні, старий лицеміре, на парад ти мене не підіб’єш! - вирішив я.

- Як який парад? Парад німецьких військ і ваших славних танкістів, - відповів Ґудеріан.

- Пробачте, пане генерале, але я все ж вас не розумію. В моєму уявленні, парад військ - це іспит їх стройової злагодженості, підтягнутості та блиску форми. Але поміркуйте самі, генерале, хіба я можу вивести на парад свою танкову бригаду після 120-кілометрового нічного маршу? Парадна форма знаходиться в тилу, а ви зі свого досвіду знаєте, що тилові частини завжди далеко відстають від танкістів. «Аля гер ком а ля гер!» - «На війні як на війні», - кажуть французи. Я не можу вивести людей і танки без того, щоб не привести їх у належний вигляд.