Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Ще раз підкреслимо, що десантна операція відбувалася при повній відсутності протидії з боку противника. У бойовій обстановці, тобто в ході Вітчизняної війни, великий Жуков, не зробивши жодних висновків, так і буде викидати десантників на голови ворогів, наприклад, прямо в розташування танкової дивізії, без «врахування ступеня стану», без розвідки, продуманої підготовки, матеріального забезпечення й конкретних завдань. Всі жуковські десанти, а крім нього, ніхто з радянських полководців цією справою не розважався, виявляться провальними та призведуть до марної загибелі великої кількості людей і літаків.

29 червня війська перших ешелонів вийшли на річку Прут, де зайняли переправи і встановили порядок огляду відступу румунських частин, а також втечі населення, у якого віднімалося все майно аж до годинників і запальничок.

«Нами було встановлено, - згадував (і роздумував) маршал Жуков, - що румунський уряд і командування, не виконавши зобов'язань, почали спішно вивозити до Румунії зі звільненої території все, що можна було вивезти. Щоб припинити ці порушення договірних умов, ми вирішили викинути дві повітряно-десантні бригади на річку Прут і захопити всі мости через річку. Двом танковим бригадам була поставлене завдання: обігнати відхід колон румунських військ і вийти до річки Прут.

Зробивши стрімкий марш-кидок (близько 200 кілометрів), наші танкові частини з'явилися в районах висадки десантів одночасно з їх приземленням. Серед румунських частин, місцевої влади, всіх тих, хто прагнув скоріше втекти до Румунії, почалася паніка. Офіцери, залишивши свої частини і штабне майно, також втікали через річку. Коротше кажучи, королівські війська постали перед радянськими військами у вкрай жалюгідному стані та продемонстрували повну відсутність боєздатності».

В описі Воронова румунське військо виглядає зовсім карикатурно: «Вперше в житті мені зустрілися королівські офіцери-чепуруни з підведеними бровами і віями, напудреними і підфарбованими обличчями, а в одного з них була навіть чорна мушка на щоці. Персонажі з оперети, та й годі!» Зовсім не смішно буде, коли румуни опиняться на Волзі.

До вечора 29 червня передові радянські застави закріпилися на лівому березі Прута. Батальйон 5-ї танкової бригади зайняв Мамалигу та Липкани, батальйон двадцять третьої бригади - Кам'янку і Скинень, роз'їзди 34-ї й 16-ї кавалерійських дивізій - Сторожинець та Качуртаре. 3-я і 5-а кавалерійські дивізії звільнили Новоселицю та Вашківці, 24-а танкова бригада - Колониці, 36-а і 49-а бригади - Липкани і Проскуряни. 15-а мотострілецька дивізія опинилась у Корнешти й Пирліца, 4-а танкова бригада - в Ганчешти і Бедражій, 9-а кавалерійська дивізія - в Петрівка. На кінець 30 червня застави першого ешелону залишалися на досягнутих рубежах, а передові батальйони другого ешелону досягли: 60-та стрілецька дивізія - Тираблешти, 58-а і 131-а дивізії - Динівці, Хотенво і Черчени. 9-а і 32-а кавалерійські дивізії увійшли в Чимішлія і Романовка, 25-а і 74-а стрілецькі дивізії - в Акманші й Татарбунари. Незважаючи на те що військова операція проходила майже по-парадному, вона все ж виявилася черговим неабияким випробуванням для червоноармійців. Дивізії рухалися по розбитих дорогах, при недостатньому матеріальному забезпеченні. Як свідчать документи, в найбільш важкому стані опинилися 15-а моторизована, 25-а, 95-а і 97-а стрілецькі дивізії: рвані черевики і штани, частина бійців у зимових шинелях, велике розтягування колон, мізерне й рідкісне харчування, велика кількість відсталих. В 352-му артполку 97-ї стрілецької дивізії на повірку не виявилося 124 осіб, включаючи 6 командирів, у 567-му мотополку 95-ї стрілецької дивізії - 210, включаючи 4 командирів, в 25-й стрілецької дивізії - 254. Більшість червоноармійців, заблукавши, приставали до перших-ліпших батальйонів. Серйозною проблемою стали евакуація та ремонт пошкодженої техніки, на поганих дорогах Бессарабії, залитих проливними дощами, її виявилося багато.

Проте радянське командування відзначало, що, незважаючи на наявні труднощі, настрій у більшості солдатів «здоровий» і «бойовий». Хоча політпрацівники були змушені відзначити і прояви «нездорових» настроїв. Так, червоноармієць 107-го артилерійського дивізіону 131-ї стрілецької дивізії Коливанов заявив: «Навіщо нам робити такі марші, подумаєш, суворовську систему придумали. Гітлер має успіхи, тому що німецькі солдати рухаються на машинах, харчування добре, а ми їмо всяку гидоту, ходимо голодні й тому ніколи не отримаємо перемоги». Червоноармієць 275-го полку 164-ї стрілецької дивізії Андрієнко: «Самі сидимо голодні, роззуті. Подивіться на Гітлера, він, звичайно, агресор, але він уміє воювати й перемагати, він справжній більшовик (!), не те, що ми зараз».