Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Ну й, само собою, напередодні «виборів», так би мовити, превентивно, здійснили масові арешти: в одній Литві вночі з 11 на 12 липня було схоплено близько двох тисяч осіб.

Литовський посол у Німеччині К. Скірпа настрочив з цього приводу для арійців ноту: «14 червня 1940 року Союз Радянських Соціалістичних Республік під необґрунтованим і невиправданим приводом висунув Литві ультиматум… Наступного дня російська Червона Армія, атакувавши литовських прикордонників, перетнула литовський кордон і окупувала всю Литву. На додаток до цього було сформовано маріонетковий уряд… вся адміністрація поставлена під контроль уряду Союзу Радянських Соціалістичних Республік, нам було наказано провести 14 липня вибори в Сейм, в результаті чого була здійснена найбільша фальсифікація волі литовського народу… Ще до виборів були заборонені всі клуби та організації, на литовську пресу було накладено арешт, її редактори насильно зміщені, а більш-менш впливові в суспільному житті особи арештовані. Люди, які раніше вважалися нами відкритими ворогами литовської держави, були призначені в урядові установи, зокрема в державну політичну поліцію. Комуністична партія стала єдиною політичною організацією, якій було дозволено функціонувати легально… Був дозволений лише один список кандидатів, а саме той, який був прийнятний для членів комуністичної партії. Щоб примусити всіх до обов'язкового участі у виборах, тим, хто не бажав голосувати, погрожували оголосити ворогами народу, а особиста участь у виборах суворо перевірялася. Очевидно, що Сейм, обраний у таких умовах, - лише сліпе знаряддя в руках комуністичної партії і тим самим - уряду Союзу Радянських Соціалістичних Республік».

Аналогічну ноту надав посол Латвії. Статс-секретар німецького МЗС Верманн у «невимушеній обстановці» ноти повернув, «виправдовуючи це тим, що ми можемо приймати від послів ноти, надані від імені їхніх урядів, і промовчав про те, що ноти повертаються за вказівкою міністра закордонних справ Райху». Загалом, зрозуміло, що вибори в країні, окупованій чужоземними військами, є нісенітниця.

Результати, само собою, виявилися блискучими: в Литві в голосуванні брали участь 95,1% від тих, що мали право голосу, в Латвії - 94,8%, в Естонії - 84,1%. Окремі дільниці домоглися 100-відсоткової явки. Відсоток голосів, поданих за кандидатів «Союзу трудового народу», склав 99,19% у Литві, 97,8% - у Латвії та 92,8% - в Естонії.

20 липня газета «Нью-Йорк Таймс» опублікувала статтю про російський стиль у демократії: «Уявімо, що в листопаді наші виборці при голосуванні отримають по одному списку. Уявімо, що список складений диктатором, якого ми ненавиділи й боялися, уявімо, що виборчі пункти контролюються військами диктатора, що кожному виборцю повинні поставити штамп у паспорт, що кожен з тих, хто не голосував, повинен понести покарання як «ворог народу». Уявімо, що закордонний диктатор, контрольована ним преса, його маріонеткова партія в нашій країні оголосять величезну перевагу в 90% голосів і розпорядяться нею як всенародною підтримкою анексії на користь своєї країни. Якраз це й відбулося тільки що в колишніх республіках Естонії, Латвії та Литві, які вже окуповані радянськими військами і незабаром будуть поглинені Радянським Союзом. Провівши такі «вибори» в Балтійських країнах, Сталін знову перевершив Гітлера. На цей раз господар Кремля інсценував демократичний фарс, який відвертим цинізмом відрізняється навіть від знаменитих «плебісцитів» Гітлера в Німеччині… Без сумніву, у відповідний час нові маріонеткові уряди вирішать, що вони хочуть приєднатися до Радянського Союзу. Це і є демократія в російському стилі. Дивне тут не те, що так багато людей голосувало на цих найбільш мерзенних і жалюгідних з усіх виборів, але те, що хтось все ж наважився залишитися від них осторонь».

Стаття ледь вийшла, а в Східній півкулі вже настало 21 липня 1940 року. Цього дня відкрилися перші засідання Народних сеймів Литви, Латвії, а 22 липня - нової Державної думи Естонії.

Народний сейм Литви одноголосно прийняв декларацію про встановлення Радянської влади, націоналізацію банків і великої промисловості, про проголошення Литви Радянською Соціалістичною Республікою, про входження її до складу СРСР.

Декларація, прийнята Народним сеймом Латвії, закінчувалася словами: «Висловлюючи волю всього вільного трудового народу Латвії, Сейм урочисто проголошує встановлення Радянської влади на всій території Латвії… Латвія оголошується Радянською Соціалістичною Республікою… відтепер уся влада в Латвійській РСР належить трудящим міста й села в особі Рад депутатів трудящих».