Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Вранці 22 червня революція так само раптово закінчилась, у робітників відібрали гвинтівки, а поліція знову зайняла пости на вулицях.

Вишинський та Деканозов теж не підкачали: одночасно, і навіть раніше, ніж в Естонії, в Литві та Латвії «за закликом комуністів пройшли масові мітинги й демонстрації, в ході яких висувалися вимоги створити народний демократичний уряд».

Таким чином, під прикриттям радянських багнетів комуністи брали владу в Прибалтиці, а пасивне суспільство «за інерцією волочилося вперед у момент, вирішальний для його існування». Звичайно, не можна заперечувати й того факту, що частина населення з різних причин вітала нові уряди. Була опозиційна авторитарним режимам інтелігенція, яка мріяла про демократію, малоземельні та безземельні селяни, були бідні верстви, які сподівалися на краще життя, були комуністи, які прагнули всіх «ощасливити» під червоними стягами.

Тим часом військові діловито освоювали ТВД.

20 червня в Москві була затверджена особливої важливості постанова Комітету Оборони при РНК СРСР «Про затвердження організації ЧБФ та заходи щодо посилення оборони західних районів Фінської затоки», якою намічалися заходи «для створення організації ППО на півострові Ганко та забезпечення будівництва берегової оборони на островах Езель, Даго і південному узбережжі Ірбенської протоки». Відповідно до цієї постанови й наступними наказами наркома ВМФ головною базою Балтійського флоту ставав Таллінн. Командиром бази став командувач ЧБФ віце-адмірал В. Ф. Трибуц.

21 червня командувач військ Білоруського округу Павлов направив наркому оборони службову записку на предмет «утилізації» прибалтійських армій:

«Існування на одному місці частин литовської, латвійської й естонської армій вважаю неможливим. Висловлюю наступні пропозиції.

Армії всіх трьох країн роззброїти і зброю вивезти в Радянський Союз. Або після чистки офіцерського складу та зміцнення частин нашим комскладом допускаю можливість на перших порах або найближчим часом використовувати для війничастини литовської та естонської армій поза БОВО, приблизно - проти румунів, турків, афганців і японців(ox, і широко крокував генерал). У всіх випадках латишів вважаю за необхідне роззброїти повністю.

Після того як з арміями буде покінчено, негайно (48 годин) роззброїти все населення 3 країн. За нездачу зброї розстрілювати. До перерахованих вище заходів необхідно приступити в найближчі дні, щоб мати свободу рук для основної мобілізаційної підготовки округу.

Для проведення вищевказаних заходів БОВО готовий, лише прошу наказ із заходами дати за 36 годин до початку дій».

Однак національні армії «суверенних» держав вирішили поки що не чіпати. Через місяць вийде директива наркома оборони про перетворення армій прибалтійських республік і поступову трансформацію в звичайні стрілецькі корпуси Червоної Армії чисельністю до 15-16 тисяч осіб кожен:

«…існуючі армії в Естонській, Латвійській і Литовській РСР зберегти терміном на 1 рік, очистити від ненадійних елементів і, перетворивши кожну армію в стрілецький територіальний корпус, маючи на увазі, що начсклад закінчить за цей термін засвоєння російської мови й військову перепідготовку, після чого територіальні корпуси замінити екстериторіальними, формованими на загальних підставах .

Корпусам присвоїти найменування: а) естонському корпусу - 22-й стрілецький корпус, б) латвійському корпусу - 24-й стрілецький корпус; в) литовському корпусу - 29-й стрілецький корпус».

Але це буде через місяць. А ось до роззброєння населення та воєнізованих організацій приступили не зволікаючи. Правда, порушників поки не розстрілювали, обмежуючись або штрафом, або арештом до трьох місяців. До середини липня тільки в Латвії та Литві було вилучено 36 214 гвинтівок і карабінів, 21 250 пістолетів, 433 легких і 17 станкових кулеметів, 4654 одиниці холодної зброї, 2835 гранат, 608 толових шашок, 1 танк, 5,5 мільйона набоїв.

30 червня начальник Генштабу надав наркому оборони проект директиви про дислокацію Червоної Армії, складений з урахуванням створення Прибалтійського військового округу. 4 липня нарком оборони й начальник Генштабу в доповідній записці в Політбюро ЦК ВКП (б) і Раднарком СРСР остаточно сформулювали ідеї військово-територіальної структури Прибалтики й уточнили склад майбутнього округу, який повинен був включити 11 стрілецьких, 2 танкові, 1 моторизовану дивізію і 9 артполків. Після затвердження цих пропозицій постановою Раднаркому нарком оборони 11 липня віддав наказ, який ставив завдання до 31 липня сформувати на території Литви, Латвії та західних районів Калінінської області Прибалтійський військовий округ зі штабом у Ризі. Калінінський округ розформовувався. Територія Естонії включалася до складу Ленінградського військового округу, східні райони Калінінської області в Московський округ, Смоленська область передавалась у БОВО, який перейменовувався в Західний особливий військовий округ. Командувачем військ ПрибВО був призначений генерал-полковник А. Д. Локтіонов, начальником штабу генерал-лейтенант П. С. Кленов, командувачем ВПС округу генерал-лейтенант Г. П. Кравченко, а командувачем 8-ї армії ЛBO був призначений колишній командир 65-го стрілецького корпусу генерал-лейтенант A. A. Тюрін.