Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

У липні 1940 року для посилення оборони Моонзундських островів була сформована 3-я окрема стрілецька бригада.

Наближалась остання дія сталінської багатоходівки.

Вночі з 2 на 3 липня в Кремлі відбулася відверта розмова між Молотовом і виконавцем обов'язків прем'єр-міністра формально ще незалежної Литви Креве-Мічкявічусом, який надумав скаржитися на повсюдне та безцеремонне втручання у внутрішні справи радянських військ і функціонерів НКВС. У відповідь В'ячеслав Михайлович розповідав співрозмовникові про Велику Кремлівську Мрію:

«Ваша Литва разом з іншими прибалтійськими державами, включаючи Фінляндію, вступить у велику родину - Радянський Союз. Ось чому Ви вже зараз повинні знайомити ваш народ з радянською системою, яка в майбутньому запанує всюди, у всій Європі, спочатку в одних місцях, таких як прибалтійські держави, потім в інших… Зараз ми переконані більш ніж коли-небудь ще, що геніальний Ленін не помилявся, запевняючи нас, що Друга світова війна дозволить нам завоювати владу в усій Європі, як Перша світова війна дозволила захопити владу в Росії… Десь біля Рейну відбудеться вирішальна битва між пролетаріатом і загниваючою буржуазією, яка й вирішить назавжди долю Європи. Ми впевнені, що перемога в цій битві буде саме за нами, а не за буржуазією. Ми не можемо дозволити залишитись у нас в тилу маленькому острівцю тїєї соціальної системи, яка повинна буде зникнути у всій Європі».

Напевне, це був найщасливіший рік у житті Молотова.

4-5 липня в трьох республіках були прийняті рішення про парламентські вибори, які повинні були відбутися через десять днів. За порадою радянських радників, щоб «запобігти участі у виборах ворогів народу», в закони про вибори були внесені поправки, які вимагали від усіх кандидатів надати свої передвиборчі платформи. Додаткова інструкція для окружних комітетів попереджала: «Якщо надана виборча платформа є голослівною або відверто спрямована на обман виборців, то окружний комітет повинен зайняти позицію щодо листа про висунення кандидата, ретельно розглянувши це питання». На цій підставі ще в період реєстрації відокремлювали «овець від козлів». Формулювання застосовувалися стандартні: «Лист про висунення кандидатом від 78-го виборчого округу Едуарда Пеедаска, зареєстрований за № 2… слід анулювати тому, що виборча платформа, додана до листа, є голослівною та колишня політична діяльність кандидата не дозволяє вірити, що він надалі зможе чесно діяти за всіма пунктами платформи, з чого випливає, що платформа складена для обману виборців». Або: «Лист за № 5… який як заголовок і гасло містить назву «Союз трудового народу Естонії», за єдиною думкою всіх членів комітету, відповідає всім вимогам, і тому його слід визнати дійсним».

В кінцевому підсумку, в кожному виборчому окрузі Естонії (тут обиралася Державна дума) був один кандидат, у Латвії та Литві (у них Сейми) - по одному списку кандидатів - всі комуністи або ліві соціалісти, хоч і називалися вони «Союзом трудового народу», з однією й тією ж «платформою». Таким чином, виборець міг або голосувати за комуніста, або опустити в урну порожній бюлетень, або ігнорувати вибори. Але це тільки теоретично.

Для стимулювання активності виборців був застосований весь арсенал доступних засобів: обіцянки, обман, погрози: «Ухилення від виборів буде викличним кроком: у нинішньому становищі пасивність може розцінюватись як ворожість стосовно робочого народу, пасивними можуть залишатися лише ті, хто виступає проти трудящих». У дні виборів до будинків направляли автомобілі й завозили електорат на дільниці. Для полегшення процедури центральні Виборчкоми дозволили голосувати без надання документів, що засвідчують особу, тобто опустити бюлетень в урну міг хто завгодно, у тому числі громадянин, який не має права голосу або взагалі не є громадянином, наприклад - вся наявна в Прибалтиці Червона Армія. «Це давало можливість, - писав у мемуарах Рей, який примудрився разом з дружиною втекти з Москви до Стокгольма, - у змові з комуністами, які входили до виборчих комісій, направляти комуністичних агентів під вигаданими іменами на голосування в кількох виборчих дільницях. Доказів того, що всі ці можливості обману в повній мірі використовувалися, було в надлишку. Природно, для чого їх і придумували, як не для того, щоб пустити в хід?.. Таємниця голосування на виборчих дільницях практично не дотримувалася. Поруч із введеними до комісії комуністами скрізь сиділи політруки Червоної Армії, які суворо стежили за поведінкою виборців і робили письмові нотатки». Ще ось що придумали: ставити кожному, хто проголосував, штамп у паспорт, а в кого штампу не виявиться - той ворог народу (перші арешти пішли відразу після виборів). Залишалось лише «правильно» підрахувати голоси, що не становило жодної проблеми.