Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Тому Сметона почав збирати валізи, а Урбшис о 9 годині ранку повідомив Молотову про задоволення радянських вимог та склад нового уряду на чолі з генералом Ратшікісом. І був негайно визнаний гідним нового прочухана від радянського прем'єра. «Як ви можете без нашого відома й нашої згоди призначати нового прем'єр-міністра? - Але ж ви вимагаєте сформувати новий уряд… - намагаюся пояснити я. - Так, але він повинен бути прийнятним для нас. Тому його формування ви повинні узгодити з нами». Питання про склад уряду буде вирішуватись у Каунасі, в присутності нашого представника.

16 червня ТАРС був уповноважений заявити про ліквідацію радянсько-литовського конфлікту: «Протягом останніх місяців у Литві мав місце ряд випадків викрадення литовською владою радянських військовослужбовців з радянських військових частин… Встановлено при цьому, що військовослужбовець Бугайов не тільки був викрадений, а й убитий литовської поліцією після того, як уряд СРСР зажадав видачі військовослужбовця Бугайова. Двом викраденим радянським військовослужбовцям, Писарєву (він же Носов) і Шмавгонцю, вдалося втекти з рук литовської поліції, що застосовувала до них катування. Викрадений у Литві військовослужбовець Шутов до цього часу не знайдений. Такими діями відносно військовослужбовців з розташованих у Литві радянських військових частин литовська влада прагне зробити неможливим перебування в Литві радянських військових частин». Далі і про Балтійську Антанту, і про «зв'язок Генеральних штабів», і про журнал «Рев’ю Балтик», виданий одним номером французькою, а деякі статті були англійською та німецькою мовами (це якраз про «розміри шрифту»), - явно з далекосяжними антирадянськими намірами, і докори в невдячності за місто Вільнюс. Тому радянський уряд висунув «невідкладні вимоги», які 15 червня були прийняті литовським урядом.

За кілька наступних десятиліть так і не було виявлено конкретних фактів антирадянської діяльності Балтійської Антанти, згинули безвісно та безтілесно червоноармійці Шмавгонець і Носов. Тому трохи насторожує та обставина, що російський «Військово-історичний (?) журнал» на початку XXI століття продовжує поширювати сталінське трактування подій: «Керівні кола Литви, Латвії та Естонії вели розгнуздану антирадянську кампанію, чинячи нескінченні провокації. Тисячами арештовувались і посилались у концентраційні табори громадяни з персоналу обслуги радянських частин, а також і зайняті на будівництві казарм для радянських військових частин. І все це відбувалося для того, щоб зробити неможливим перебування радянських військових частин на території Прибалтики. Чаша народного гніву була переповнена… Уряди Литви, Латвії та Естонії знов-таки під тиском трудящих прийняли пропозицію Радянського Союзу».

І так далі - весь пропагандистський набір з арсеналу мехлісів під рубрикою: «В пошуках правди».

Вловивши, звідки дме вітер, радянські повпреди в Латвії та Естонії бомбардували Москву телеграмами про необхідність посилення пильності на радянських військово-морських базах, про підозрілі навчання латвійських частин, неприязне ставлення керівних кіл до СРСР і про мобілізацію в Естонії. Невтомний «Штірліц» повпред Нікітін 14 червня доповів, що: «Естонці проводять посилену військову підготовку. Проведена таємна мобілізація офіцерів запасу та рядових… Талліннська дивізія перекинута в казарми недалеко від Балтійського порту. Талліннська і Вільяндійська естонські дивізії мають своїм завданням відрізати дві наші групи, розташовані в Гаапсалу й Палдіскі…. На вокзалі ночами дружини й сім'ї призваних з плачем проводжають від'їжджаючих. Мобілізовано більшість таксі… По обидва боки мінної гавані естонці розташували дві морські батареї, які в разі потреби зможуть розстрілювати наш військово-морський флот. Крім того, естонці у своєму арсеналі сховали третю морську батарею, яка в разі потреби може розстрілювати наш військово-морський флот прямим наведенням… Оголошено збір Кайцеліту… Всі перелічені заходи спрямовані, безумовно, проти СРСР: з окремих розмов можна вивести висновок, що створення єдиної армії чисельністю до 1 млн. людей вимагають від Балтійської Антанти Англія і Франція».

16 червня Молотов роздавав ультиматуми. О 14 годині він запросив латвійського посла Ф. Коциньша, якому заявив: «Якщо в Литві почали в більш грубій формі проявляти ворожість до Радянського Союзу (викрадення червоноармійців і т. п.), то в Латвії діяли також проти СРСР, але більш замасковано… Даний уряд повинен піти у відставку… Якщо ж уряд Латвії на це не піде, то уряд СРСР прийме ті заходи, які вказані в заяві». О 14.30 такий же документ отримав естонський посол Рей.