Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Відповідно до бойового наказу від 12 червня війська 11-ї армії під командуванням генерала Ф.І. Кузнецова спільно з частинами 16-го особливого корпусу повинні були оточити і знищити противника в районі Каунаса. Розквартированому в Литві 16-му особливому корпусу ставилося завдання утримати райони своєї дислокації, захопити основні мости на річках Німан і Нярис та забезпечити висадку 214-ї повітряно-десантної бригади за 5 км південніше залізничної станції Гайжюнай, де передбачалося десантувати 935 осіб. Спільно з частинами 16-го корпусу десантники повинні були захопити основні об'єкти Каунаса, на аеродром якого було перекинуто 475 десантників. Для розвідки місця десантування в район Гайжюнай 13 червня була викинута парашутна група.

Підготовку операції, який збіг, передбачалося завершити до ранку 15 червня. З 21.30 попередньої доби радіостанції дислокованих у Прибалтиці радянських військ повинні були працювати виключно на прийом, чекаючи умовного сигналу про початок операції, що-небудь на кшталт: «Над всією Литвою безхмарне небо». Загалом, готувалися продемонструвати червоний бліцкриг у всій красі.

Біля південно-східних кордонів Литви та Латвії зосереджувалася 3-я армія В.І. Кузнецова у складі 4-го, 24-го стрілецьких і 3-го кавалерійського корпусів (5 стрілецьких, 2 кавалерійські дивізії, 2 танкові бригади), управління якої 10 червня передислокувалося з Молодечно в Постави. 11-а армія Кузнецова, штаб якої знаходився в Ліді, складалася з 10-го, 11-го стрілецьких і 6-го кавалерійського корпусів (6 стрілецьких, 2 кавалерійські дивізії, 4 танкові бригади) і займала вихідні позиції на південному кордоні Литви. Війська Ленінградського й Калінінського військових округів, виділені для операції, розгорталися біля східних кордонів Естонії та Латвії. Між Фінською затокою і Чудським озером зосередилися частини 11-ї стрілецької дивізії. Південніше Псковського озера були розгорнуті війська 8-ї армії у складі 1-го, 19-го стрілецьких корпусів і Особливого стрілецького корпусу зі складу військ Калінінського округу (6 стрілецьких дивізій, 1 танкова бригада). Для посилення військ вказаних округів з 8 червня почалося перекидання частин 1-ї мотострілецької, 17-ї, 84-ї стрілецьких дивізій і 39-ї, 55-ї легких танкових бригад з Московського, 128-ї мотострілецької дивізії з Архангельського і 55-ї стрілецької дивізії з Орловського військових округів.

На кордонах Литви війська завершили зосередження і розгортання у вихідних районах до 15 червня, на кордонах Латвії та Естонії - до 16 червня. Всього для проведення Прибалтійської кампанії було виділено 3 армії, 7 стрілецьких і 2 кавалерійських корпуси, 20 стрілецьких, 2 мотострілецькі, 4 кавалерійські дивізії, 9 танкових і 1 повітряно-десантна бригада. Крім того, війська НКВС виділили один оперативний полк і 105-й, 106-й, 107-й прикордонні загони, зосереджені в Гродно.

Таким чином, радянське військове угруповання на кордонах Прибалтики, з урахуванням розгорнутих на її території особливих корпусів, налічувало 435 тисяч осіб, до 8 тисяч гармат і мінометів, понад 3 тисячі танків, понад 500 бронеавтомобілів. Для участі в операції було виділено 18 середньобомбардувальних, 3 далекобомбардувальні, 5 важкобомбардувальних, 3 легкобомбардувальні, 2 штурмові і 16 винищувальних авіаполків, що налічували 2601 літак. Як доповідав Військовій раді БОВО командувач 3-ї армії, в ході маршів відпрацьовувалися питання їх організації, розвідки, керування та охорони, по можливості велася бойова підготовка. «Політико-моральний стан частин 3-ї армії здоровий. Весь особовий склад у повній рішучості виконувати будь-які завдання партії та уряду».

У прикордонних округах була розгорнута мережа шпиталів. 14 червня 1940 року начальник Генерального штабу розпорядився призвати весь особовий склад і автомашини для укомплектування евакогоспіталів і військово-санітарних поїздів. Всім мобілізованим слід пояснювати, що це звичайні навчальні збори. В округах розгорталися тилові частини й установи, необхідні для забезпечення повноцінної бойової діяльності військ.

Зосереджувані війська дотримувалися заходів маскування й вели спостереження за суміжною литовською територією. 14 червня 1940 року була встановлена морська й повітряна блокада Прибалтики. Того ж дня генерал Павлов видав наказ про поводження з військовополоненими, згідно з яким їх передача НКВС повинна була здійснюватися на кордоні на станціях Бігосово і Свенцяни для 3-ї армії, Соли і Марцінканци для 11-ї армії. Визначалися норми забезпечення військовополонених, заборонялося вилучення особистих речей, а на реквізовані цінності слід було видавати квитанції. Чекісти готували табори для прийому 50-70 тисяч полонених, а прикордонникам було наказано забезпечити перехід кордону частинами Червоної Армії, для чого передбачалося створення ударних і винищувальних груп. У їх завдання входило ведення розвідки для рекогносцування, вибір місця переходу кордону, підготовка переправ і плавзасобів, а після початку бойових дій - знищення штабів і підрозділів прикордонної служби противника, засобів зв'язку, загороджень, мінних полів.