Військові ради та начальники політуправлінь отримали директиву про політроботу під час походу в Прибалтику, в якій перераховувалися «провини» прибалтів перед миролюбною Країною Рад і обґрунтовувалася необхідність «забезпечити безпеку СРСР»:
«Невдалі правителі Прибалтійських держав, не бажаючи сумлінно виконувати договір з Радянським Союзом, стали на шлях провокацій щодо нашої Батьківщини й частин Червоної Армії, розташованих в Естонії, Латвії та Литві.
Радянський уряд, ідучи назустріч литовському народу, передав Литовській державі м. Вільнюс і Віленську область. Незважаючи на це, в силу антирадянської орієнтації литовського уряду за останній час у Литві мав місце цілий ряд випадків викрадення червоноармійців та їх катувань з метою добути «язика» про наші частини. Після протесту Радянського уряду литовська влада під виглядом розслідування та вжиття заходів щодо винних розправляються з друзями СРСР.
У період війни з білофінами уряди Естонії, Латвії та Литви, підбурювані Англією та Францією, вели між собою переговори про напад на радянські корпуси, дислоковані в Прибалтиці. Вони мріяли скинути частини Червоної Армії в море (?). У районах розташування радянських військ насаджуються шпигунські гнізда. Під прапором свободи друку в газетах і по радіо ведеться розгнуздана антирадянська пропаганда, в той же самий час переслідуються громадяни за читання газети «Известия»…
Вся провокаційна діяльність естонського, латвійського та литовського урядів переслідує мету зриву договорів про взаємодопомогу, укладених з Радянським Союзом. Тим самим вони підкреслюють свою готовність перетворити Прибалтику в плацдарм війни проти нашої Батьківщини.
Наше завдання зрозуміле. Ми хочемо забезпечити безпеку СРСР, закрити з моря на міцний замок підступи до Ленінграда, наших північно-західних кордонів. Через голови керівної в Естонії, Латвії та Литві антинародної кліки ми виконаємо наші історичні завдання і заодно допоможемо трудовому народу цих країн звільнитися від експлуататорської зграї капіталістів і поміщиків».
Від політорганів вимагалося «всією партійно-політичною роботою створити в частинах бойовий підйом, наступальний порив, щоб забезпечити швидкий розгром ворога… Завдання Червоної Армії, як зазначено вище, - захист кордонів Радянського Союзу, захоплення плацдарму, який імперіалісти хочуть використати проти СРСР. На своїх прапорах Червона Армія несе свободу трудовому народу від експлуатації і гніту. Робітники будуть звільнені від капіталістичного рабства, безробіттю буде покладено край, наймити, безземельні й малоземельні селяни отримають поміщицькі землі. Податки будуть полегшені й тимчасово зовсім зняті. Литва, Естонія й Латвія стануть радянським форпостом на наших морських і сухопутних кордонах. Підготовка до наступу повинна проводитися в суворій таємниці. Рішуче боротися з балакучістю. Кожен повинен знати лише йому належне і у встановлений термін».
Крім підйому морального духу власних військ, який і без того був виключно високий, від радянської пропаганди вимагалося «швидко розкласти» армію противника, «деморалізувати тил і, таким чином, допомогти командуванню Червоної Армії в найкоротший термін і з найменшими жертвами домогтися перемоги». Політпрацівники на конкретних фактах мали змальовувати аборигенам «важке становище трудящих мас воюючої проти нас країни, терор і насильство, що панують в тилу… Показувати щасливе й радісне життя робітників і селян в СРСР. Роз'яснювати, як робітники та селяни СРСР керують державою без капіталістів і поміщиків. Протиставляти цьому безправне становище робітників і селян у капіталістичних країнах. Показати принципову різницю між царською Росією - в'язницею народів і Радянським Союзом - братнім союзом звільнених народів… Політпрацівники складають серйозний іспит. Вони повинні виправдати величезну довіру, яку надала їм партія, уряд, товариш Сталін».
З цією метою були розроблені й роздруковані листівки, які передбачалося розкидати над територією Прибалтики в перший день військових дій. У них викладалися порушення прибалтійськими державами договорів про взаємодопомогу, завдяки яким СРСР врятував Естонію, Латвію і Литву від втягування у війну, а «частини Червоної Армії, розташовані в окремих пунктах» цих країн, були «надійним захистом і кращою гарантією свободи й незалежності» їх народів. Порушення договорів змушують Червону Армію «покласти кінець антирадянським провокаціям»: «Радянський Союз не допустить, щоб була зірвана вікова дружба радянського і прибалтійських народів, щоб Прибалтика була перетворена імперіалістами в плацдарм для нападу на Радянський Союз, а прибалтійські народи вкинуті в горнило кривавої імперіалістичної бійні… Червона Армія бере під свій могутній і вірний захист незалежність і свободу» народів Прибалтики, «звільнить вас від капіталістів і поміщиків».
Читать дальше