Тони Джадт - Після війни. Історія Європи від 1945 року

Міністр з питань молоді, якийсь Франсуа Місоф, приїхав до Нантера, щоб відкрити новий спортивний майданчик. Кон-Бендіт, місцевий студентський бунтар, запитав, чому Міністерство освіти нічого не робить, щоб розв’язати питання гуртожитків (або, за його висловом, «сексуальні проблеми»). Купившись на провокацію, міністр відповів, що, якщо Кон-Бендіт має сексуальні проблеми, він може стрибнути в чудовий новий басейн. «Саме такою, — відповів Кон-Бендіт, який був наполовину німцем, — була б відповідь Гітлер’югенду».

Як з’ясувалося, для того щоб з’їздити до підрозділів французької армії в Німеччині й отримати запевнення в їхній вірності та готовності діяти, якщо до цього дійде. Однак тоді про це не знали.

Вочевидь, це була неправда. Французька Компартія в 1968 році не мала жодної чіткої стратегії, окрім поливання брудом студентів-радикалів і спроб зберегти свій вплив у робітничому русі. Вона навіть уявити собі не могла захоплення влади, не кажучи вже про те, щоб це реалізувати.

Серед студентських лідерів не було жінок. На тогочасних світлинах та у випусках новин дівчат було добре видно на плечах їхніх хлопців, але в студентській армії вони в найкращому разі сиділи на лаві запасних. Протест молоді 1968 року багато в чому стосувався сексу, але його учасників мало непокоїли питання гендерної рівності.

На момент підготовки українського видання Алену Крівіну виповнилося 79 років. — Прим. пер.

Цит. за: Robert Lumley, States of Emergency. Cultures of Revolt in Italy from 1968 to 1978 (London, 1990), p. 96.

Пісня італійського барда Альфредо Банделлі. — Прим. пер.

Капо — «бригадир», наглядач у тюрмі або концтаборі, часто безпосередньо в’язень табору. — Прим. пер.

Національно-демократична партія Німеччини — ультраправа, неонацистська партія, діяла з 1964 року. — Прим. пер.

Сам Західний Берлін тоді почасти перетворився на осередок альтернативної культури. Закосніле від особливого стану ізоляції в центрі міжнародної політичної напруги, залежне від вказівок з Бонна та Вашингтона, у стані постійної невизначеності, місто зависнуло в часі та просторі. Через це воно дуже приваблювало дисидентів, радикалів й усіх тих, хто шукав політичної та культурної периферії. Іронія становища Західного Берліна, яка полягала в тому, що його виживання як богемного авангарду Заходу повністю залежало від присутності американських солдатів, залишилася непоміченою багатьма його молодими мешканцями.

Відлуння цієї перестановки знову можна було почути під час першої війни у Перській затоці в 1991 році, коли її критики в Німеччині не гребували називати Америку державою, яка вчинила головні воєнні злочини ХХ століття… а Німеччину — її першою жертвою.

«Штурмовик» (нім.) — пропагандистський журнал, який виходив у нацистській Німеччині впродовж 1923‒1945 років (з перервами). — Прим. пер .

Яцек Куронь (1934‒2004) — польський політик, народився у Львові. Разом із Каролем Модзелевским (1937‒2019) долучився до заснування руху «Солідарність». У демократичній Польщі був незмінним головою комісії у справах національностей, а питання польсько-українських відносин та примирення стало одним із центральних у його діяльності. — Прим. пер.

Хоча на зміну йому з’явилася нова міфологізована версія, у якій самому Сталіну — та його злочинам — приділяли поверхову увагу.

Довіра до радянської системи значною мірою залежала від її спроможності отримувати результати від землі. Упродовж більшої частини її вісімдесятилітньої історії сільське господарство так чи інакше перебувало на грані катастрофи. Європейського жителя у ХVIII столітті чи навіть африканця у ХХ столітті це не дуже здивувало б; але Радянський Союз був зобов’язаний дотримуватися набагато вищих стандартів.

«Новый мир» (рос.). — Прим. ред.

Через рік після виходу на свободу Синявський емігрував до Франції й отримав посаду викладача російської літератури в Сорбонні. Данієль залишився в Росії, де й помер у 1988 році.

Хоча найвідомішим економістом-реформатором 1960-х років був чех Ота Шик, саме угорська школа мала найширший вплив і найбільше практичне значення.