Юрій Борець - УПА у вирі боротьби

Перед вечором, коли трактор знову почав торохкотіти, до штабу куреня покликали місцевих друзів - Бурого, Зеленого, Козла й Зенка. Вони мали виконувати функції зв'язкових.

Увечері відбулася збірка й був даний наказ, призначаючий кожній сотні й деяким чотам терен їхніх акцій. Подано також час початку загальної акції та місце збірного пункту й пояснено, що у випадку, коли деякі села вже є заселені поляками, їм треба наказати вибратися з хат, і лише тоді ці хати підпалювати. Командир Байда ще раз підкреслив і пригадав повстанцям, щоб у часі акції поводили себе так, як личить воякам Української Повстанської Армії. Якби десь вони зустріли ворога й він ставив опір, то його треба вигнати бойовим ударом, а тоді продовжувати виконання дорученого завдання.

Вже добре стемніло, як курінь вирушив на призначені місця, по чотах. Чота Залізняка нараховувала тепер 56 осіб і виглядала більше на сотню, ніж на чоту. Вона мала почати акцію на якомусь присілку, поміж селом Дуньковичами й містом Журавицею, де у військових касарнях стаціонувала велика ворожа залога.

Зв'язковий Козел вів чоту до призначеного місця. Перехід відбувався польовими доріжками, але ніч була дуже темна, й із поведінки Козла помічалося, що він не має цілковитої певности щодо напряму, Військова карта тут не допомагала, бо на ній не були позначені лани жита й вузькі межі. Направо у віддалі кількох кілометрів маячила заграва освітленого Перемишля, який на протязі кількох останніх років пережив кількох окупантів, і кожний із них мав до старовинного княжого міста однакові претензії. Здалеку доносився гуркіт пролітаючих потягів і виття льокомотивних сирен. А довкруги темні села, попри які проходили повстанці, їхніх мешканців переселили й розсипали по території колишньої Німеччини, яка після війни була прилучена до комуністичної Польщі.

Акція мала розпочатися через п'ять хвилин. Зв'язковий Козел вів чоту приспішеним кроком, але непевно. Звертав то вліво, то вправо. Всі бачили, що він зблудив. Уже надійшов призначений для акції час, а ніякого присілка й поблизу не було. Аж раптом поміж деревами з'явилися якісь світла.

- Бігом! - скомандував чотовий.

За кільканадцять секунд здивована чота опинилася під якимсь високим муром, їх пізнав зв'язковий Козел і сказав, що це військові кошари в місті Журавиці. Чота відступила яких сто кроків назад, і почалася дискусія над тим, що робити. Адже ж цілий курінь чекав на початок акції, а чота знаходилася на віддалі майже трьох кілометрів від призначеного їй місця.

- Биймо по кошарах, - запропонував Чумак, і кулеметники вже поставили кулемети на становища.

- Вогонь! - наказав чотовий.

Смик перевісив свого кулемета через рамено й навстояка сипав серії по мурах. Сік по кошарах хвилин із п'ять, а потім чота відійшла в ту сторону, де вже горіли села…

В кошарах зчинилася велика паніка, полетіли в темряву неба ракети й тисячі куль.

Чота долучилася до своєї сотні між палаючими хатами, де ще не було ні чужого населення, ані ворожого війська. Сотня спалила одне село, а потім перейшла до Мацькович. І коли вже горіли перші стріхи, зв'язковий Козел раптом побіг до своєї хати й задиханий зупинився на подвір'ї. Хата була порожня, двері повідчинювані, вікна вибиті, а на дворі лежав стіл, що мав тільки три ноги. Козел побіг до стодоли, яка разом із стайнею була під одним дахом, а трохи осторонь стояла мурована з каміння пивниця. Не застав нікого й тут - побачив тільки порожнечу й руїну. Зупинившись біля стодоли, задумався. Перед очима замиготіли далекі, незабутні картини… Мати втирає запаскою сльози, а батько, міцний і суворий, говорить їй із докором: «Перестань, стара…». Пригадалися брат і братова, які також жили в цій хаті, сестра, що завжди приїжджала на вакації з Ярославської гімназії, і побачив навіть себе, запрягаючого коні до плуга… Які дорогі й болючі спомини!…

В довкільних селах і в Журавиці все горіло. Палахкотів по стріхах вогонь, стелилася хмара диму, а Козел був байдужий до всього. Голова йшла обертом, і сам він почувався ніби п'яним. Спершись однією ногою на дошки порізаного стовбура під стодолою, почав прикурювати цигарку, а потім відрухово підніс до стріхи сірник. Солома загорілася, і за хвилину сильний вогонь примусив його відступити. Побіг до хати, але її підпалити не міг, бо була під бляхою. Тоді вбіг до середини, похапцем скинув усі меблі на купу, підклав під них сінник і підпалив. Тоді метнувся до сусідньої хати й підпалив її також.