Іван Йовик (Соколенко) - Нескорена армія (Із щоденника хорунжого УПА)

Сьогодні Іван Йовик — один із заступників Голови Світового Братства УПА, співголова заснованої ним (разом з дружиною Марією) міжнародної благодійної організації “Товариство допомоги сиротам України”, письменник, активний громадський діяч.

В минулому — хорунжий Української Повстанської Армії, учасник славнозвісного Великого Рейду, який здійснила УПА в Західну Європу, аби “показати світові, що це велика здисциплінована армія, аби протиставити правду — брехні більшовицької пропаганди” (з книги І. Йовика “Нескорена Армія”);

І все життя — мужній послідовний борець за незалежність України. З ранньої юності він мав свою власну чітку ієрархію цінностей у цьому світі, і на першому місці завжди стояла Українська держава.

Народився Іван Йовик 20 січня 1918 р. в селі Хишевичі, що за 40 км від Львова, в багатодітній селянській сім’ї. Батько активно працював у “Просвіті”, отже діти зростали в патріотично налаштованому середовищі, прагнули високої місії слугувати рідному народові. Іван навчався в місцевій школі, потім у гімназії в Перемишлі. В 1938 р. був забраний до польської армії, де закінчив старшинську школу. Під час польсько-німецької війни потрапив у полон до німців. В Україну повернувся у 1942-му. Відразу ж включився у визвольну війну проти німців. Проте військово-політична ситуація примусила воювати на два фронти — з фашистською Німеччиною і комуністичною Росією.

Іван Йовик долучається до сотні Громенка, яка тоді оперувала в околицях Перемишля. З нею ж покидає Україну і проходить рейдом через Європу.

“Здобудеш Українську державу, або згинеш у боротьбі за неї”,— для тих людей це більш, ніж гасло, це — доля.

Він боровся за Україну, як тільки міг. Спочатку зі зброєю в руках, а пізніше мовою просвітницьких лекцій, з якими об’їздив усю Америку. Іван Йовик стає одним із засновників Товариства вояків УПА ім. генерал-хорунжого Тараса Чупринки, активно працює в Українському Визвольному Фронті, метою якого було укріпити політично-революційні позиції воюючої України.

З постанням незалежності України Іван Йовик і його дружина Марія прибули на Батьківщину і створили “Товариство допомоги сиротам України”. Завдяки їм ось уже 12 років сотні сиріт (тепер їх півтори тисячі) щомісяця отримують матеріальну допомогу. Подружжя Йовиків віднаходять все нових і нових небайдужих людей по всій Америці, котрі допомагають дітям.

Іван Йовик видав книгу “Нескорена Армія” — власний щоденник, писаний ним у часи Великого Рейду УПА. Оскільки це не художня повість, не публіцистичний твір, а саме щоденник, у прямому найточнішому значенні цього слова, то він є безцінним документом епохи.

Під час своїх приїздів в Україну подружжя відвідувало регіональні осередки створеного ним Товариства, і пан Іван увесь свій час віддавав зустрічам з молоддю — розповідав про УПА. Для слухачів ці бесіди ставали знаковими.

Сотні дітей, підлітків і студентів вважають для себе подарунком долі те, що на їхньому життєвому шляху зустрілася така людина. Звичайно, важить і та матеріальна допомога, яку він зорганізував разом з дружиною. Проте його духовний внесок у зростання молоді — особливий і не підвладний грошовим еквівалентам. Воістину — не хлібом єдиним…

Здоров’я Вам на многії літа, дорогий пане Іване!

"Нація і Держава", № 2(13), січень 2004 р.

Свої спомини я присвячую 50-річчю Української Повстанської Армії, яка спочатку нещадно боролася проти гітлерівської Німеччини, а потім багато років — проти більшовицької Москви, яка докладала всіх зусиль, щоб, як морально так і збройно, знищити УПА і народ України. Збройна боротьба УПА (без жодної зовнішньої допомоги) спиралася на власні сили і сили свого народу, який святістю і хоробрістю підтримував УПА і включався в її дії.

УПА була пострахом для Московської імперії і для цілої більшовицької армії. Московські володарі не могли самі збройно знищити сили УПА, тому мусили укласти тридержавний договір з Польщею і Чехословаччиною. Окрім того, Українська Повстанська Армія не склала зброї, не капітулювала перед Москвою — на це є історичні докази.