Іван Йовик (Соколенко): Нескорена армія (Із щоденника хорунжого УПА)

1992-й рік — історичний, ювілейний рік Української Повстанської Армії. 50 років тому почалася нескінченна боротьба УПА на українських землях проти великих, озброєних до зубів, світових потуг — гітлерівської Німеччини та більшовицької Москви.

В жовтні 1942-го року були створені перші частини Української Повстанської Армії на Волині. Вони стали першими в обороні українського населення перед нападами польських шовіністичних банд, які в жорстокий спосіб мордували наше населення. УПА вела бої з більшовицькою партизанкою Ковпака, яка шаліла на Волині. Розгромивши більшовицьку партизанку, УПА перейшла до бойових дій проти гітлерівської Німеччини, яка не була пощадна до українського народу. Збройні сили УПА почали розгортати свою широку діяльність проти двох ворогів України. Ряди УПА шодень зростали, і по короткому часі були створені загони. Боротьба почала охоплювати всі землі України.

УПА оформилась на початку другої світової війни, але з належним правом стала спадкоємницею Національних Визвольних змагань 1917–1921 років і впевнено почала боротьбу за Українську Соборну Самостійну Державу. Вона воліла довести перєд світом, що Україна жива, бореться і буде боротись до переможного кінця. Четвертий Універсал, проголошений Центральною Радою України, був дороговказом для УПА. Творці УПА розраховували на довшу боротьбу. Тому вирішили мобілізувати великі сили, на випадок, якби впала одна з тих потуг, щоб український народ не опинився у вирішальний момент з порожніми руками, як сталося в час революції 1917—21 років, коли Україна лишилася з малою частиною війська. Мала жменька вояків Української Армії не могла встояти перед навалою Червоної Армії. Питаємо себе: чому Крути, чому Базар? Відповідь ясна — до оборони кинулася мала група студентів, яким була дорога доля України, які до оборони своєї Батьківщини виступили як стихійні патріоти, а не фанати.

Встояти не було сили. Акт Четвертого Універсалу не увінчався успіхом. Молода держава впала, і більша частина українських земель опинилася під чоботом більшовнків, які своєю брудною пропагандою запаморочили великі маси, а також і українські, тому що вони були замало свідомі, щоб стати до оборони своєї Батьківщини.

Тоді Україна програла війну. Але боротьба за її визволення продовжувалася не збройними силами, а підпільною боротьбою, але за ті ж самі ідеали.

Симон Петлюра і полковник Євген Коновалець утворюють Українську Військову Організацію (УВО). Голова Держави і Отаман Армії УНР мусив покинути свою Батьківщину і виїхати до Франції, а полковник Євген Коновалець — до Бельгії. Обидва за кордонами України продовжували боротьбу проти окупантів своєї Батьківщини.

По короткому часі УВО перетворюється на ОУН (Організацію Українських Націоналістів), яка ще вище підняла прапор боротьби за Самостійну Українську Державу.

1939-го року силою ОУН проголошено незалежність Закарпатської України на чолі з д-ром Августином Волошиним. До оборони молодої Закарпатської України стає Карпатська Січ, створена членами ОУН. Тут вийшла поразка українських визвольних змагань — молода Закарпатська Україна невдовзі впала.

Український революційний рух не переставав діяти. ОУН вишколювала нові молоді кадри за кордоном. В 1941 році вибухнула німецько-радянська війна. ОУН під керівництвом провідника Степана Бандери створила два батальйони добровольців і вислала їх до боротьби проти більшовицької Москви. Коли в Галичині наш громадський провід організував дивізію "Галичина", то ОУН призначила деяких своїх членів, щоб вони включилися до тієї дивізії і набралися військового знання. Як з'ясувалось опісля, вишколені при дивізії старшинн були помічниками в УПА.

З початком війни, 30-го червня 1941-го року, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проти волі Гітлера проголосила відновлення Української Самостійної Держави, де прем'єром було призначено Ярослава Стецька. Самостійна Украіна не була на руку спадкоємцям Москви, гітлеровській Німеччині, яка жорстоко топтала український революційний рух. Гітлер зажадав, щоб Степан Бандера розпустив тимчасовий уряд України. Провідник Бандера відмовився це зробити. Німці його заарештували. Окрім того, революційний рух визвольних змагань не перестає діяти. Про це наочно засвідчило — відновлення українського уряду, зокрема, оборона українського народу від німецьких окупантів і більшовицьких партизан. Для ведення широких всенародних дій проти загарбників ОУН організує в 1942 році Українську Повстанську Армію на Волині.