Іван Йовик (Соколенко) - Нескорена армія (Із щоденника хорунжого УПА)

В скорому часі лави повстанської армії великою кількістю почали зростати. Тому повстанська збройна боротьба скоро поширилася на Волинь, Полісся, а згодом на Галичину і на східні українські землі.

В 1943-му році УПА стала великою озброєною армією. Щоб закріпити ідеї визвольної боротьби в українському народі, Головнокомандування УПА висилає рейдуючі частини в східні області українських земель. Ці рейди увінчалися безперечним успіхом.

До лав УПА включалися і представники інших поневолених Москвою народів. УПА стала на грані — здобути Українську Державу або згинути у боротьбі за неї. Координуючи спільні дії поневолених народів, ОУН з Командуванням УПА вирішили скликати Конференцію поневолених народів Східної Європи і Азії. Така Конференція відбулася 21—22-го листопада 1943-го року. В ній взяли участь представники 13-ти поневолєних Москвою народів.

Опісля відкривається новий фронт боротьби. Коли дії УПА і поневолених народів набрали широкого масштабу боротьби, більшовики кинули проти них великі з'єднання партизанів під командою генерала Ковпака і велику частину парашутистів.

Генерал Ковпак зв'язався з польським шовіністичним підпіллям, і вони спільно стали до боротьби з УПА. В 1943 році, коли наші два легіони відмовилися брати участь у фронтовій лінії проти більшовиків, німці кинули їх на боротьбу проти Ковпака. Тоді ці легіони перейшли до УПА, чим зміцнили її кадри, бо були вишколені німецькими старшинами.

Невдовзі УПА зросла на велику збройну силу. УГВР призначає Головнокомандуючим ген. — хор. Тараса Чупринку (Романа Шухевича). Тоді ж УПА була поділена на чотири дієві частини — УПА-Північ, УПА-Захід, УПА-Південь і УПА-Схід. Частини ділилися на Округи, а Округи — на тактичні відтинки.

У визвольній боротьбі найважливішу роль відігравали цивільні сітки ОУН, які забезпечували відділи УПА харчами, зброєю, а що найважливіше — розвідкою, до якої найбільше приєднувалися молоді дівчата і жінки.

Збройна боротьба УПА поширилася на всі українські землі на Закерзонні, де був найбільше сприятливий терен для боротьби як проти більшовиків, так пізніше і проти польської комуністичної армії. В Карпатах було утворено старшинські і підстаршинські школи, звідки виходили підпільні матеріали, а також вишколи шпитальної обслуги — санітарки і лікарські помічники.

В липні 1944-го року відбувся Перший Великий Збір Української Головної Визвольної Ради (УГВР). На зборі ухвалено "Плятформу" й Універсал та вибрано керівні органи УГВР. Після оформлення УГВР, крім того, що ОУН під проводом Степана Бандери організувала УПА і своїми кадрами й старшинами забезпечила її, відтоді УПА була вже підпорядкована Голові Генерального Секретаріату Військових Справ ген. — хор. Романові Шухевичу (Тарасові Чупринці). В той час УПА стала армією цілого українського народу.

З 1944-го року настала нова доба визвольпмх. змагань, коли всі українські землі опинилися під окупацією московсько-більшовицького режиму. Тепер почалася завзята боротьба проти Москви. Ця боротьба охопила всі українські землі. Почалася війна, така жорстока, про яку досі не чувано в історії людства.

Москва кинула проти УПА, ОУН і зброєного підпілля спеціально вишколені збройні частини НКВД, вишколених пропагандистів, вжила всіх видів зброї, включно з бактеріологічною, вивозила безборонне населення в Сибір. Ніякі репресії не зломили дух спротиву революціонера в українського народу. Чим більші були репресії, тим більше народ цементувався у визвольній боротьбі.

Дуже часто Москва зверталася із закликом до повстанців, щоб вони стріляли своїх офіцерів, які їх силою женуть на смерть. Українські повстанці з того сміялися, бо знали, що більшовики брешуть на кожному кроці. Наші люди по-гeройськи боролися і по-геройськи вмирали. Український народ довів, що він гідно бореться за Самостійну Державу.

УПА не тільки боролася зі зброєю в руках, а також і пропагандою: проводила пропагандиські рeйди до сусідніх держав: Чехословаччини, Румунії, Угорщини, Білорусії і Польщі. В тих пропагандистських рейдах відділи УПА розкривали дійсну антинародну суть більшовиків та їхнього комуністичного апарату. По короткому часі більшовицької окупації ті поневолені народи мали можливість їх пізнати, тому ввічливо приймали наших вояків. Москва стала безсилою супроти сил УПА. Вона бачила своє безвихідне становище. Москва вирішила виселити українське населення, яке найбільше допомагало УПА, з їхніх прадідівських земель на західні землі Польщі, відібрані від Німеччини, а деяких — в Сибір. Після виселeння Москва планувала зробити трикутник смерті і знищити УПА. Частина населeння українських земель, які підпали під Польщу (Ярославщина, Любачівщина і Лемківщина), була вивезена або знищена польськими військами.