Валерий Солдатенко - Україна у революційну добу. Рік 1919

Там само. — С. 143 — 145.

Там само. — С. 123.

Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. — С. 132.

Див.: Левицький О. Назв. праця. — С. 179; Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. — С. 124, 126, 132, 140, 143.

Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. — С. 137.

Шухевич С. Назв. праця. — С. 134.

Бородієвич Є. Назв. праця — С. 50, 54.

Галан В. Батарея смерті. — Нью-Йорк, 1968. — С. 113.

Шкрумеляк Ю. Поїзд мерців. Картина жертв і трудів. — Львів, 1922. — С. 54–55.

Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. — С. 159.

Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. — С. 131.

Там само. — С. 130.

Там само. — С. 124.

Нагаєвський І. Назв. праця — С. 319

Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. — С. 136, 146.

Див.: Курас І. Ф., Солдатенко В. Ф. Назв. праця. — С. 176.

Мазепа І. Назв. праця. — С. 166.

Мазепа І. Назв. праця. — С. 139.

Там само.

Там само. — С. 165.

Мазепа І. Назв. праця. — С. 172.

Там само. — С. 179.

Мазепа І. Назв. праця. — С. 173.

Див.: Гірняк Н. Останній акт трагедії Української Галицької Армії. Спогади учасника подій за час від половини грудня 1919 до половини вересня 1929 р. — Нью-Йорк, 1959. — С. 13–19.

ЦДІАЛ. — Ф. 581. — Оп. 1. — Спр. 140. — Арк. 1–4.

ЦДІАЛ. — Спр. 32. — Арк. 2–3.

Гірняк Н. Назв. праця. — С. 34.

Гірняк Н. Назв. праця. — С. 24–25.

Довідка: Андрієвський Панас (Опанас) Михайлович (1878–1955) — український політичний, державний діяч, юрист. Народився в Уманському повіті на Київщині. Закінчив юридичний ліцей у Ярославлі (1906 р.), займався адвокатською практикою в Києві. В 1917 р. — член Української партії соціалістів-самостійників, входив до її керівного ядра. 13 листопада 1918 р. П. Андрієвського обрали до складу Директорії. Прихильник парламентської моделі державного устрою. Конфліктував з С. Петлюрою. Після заколоту В. Оскілка, до якого мав причетність, був у травні 1919 р. виключений зі складу Директорії. Перебуваючи в еміграції в Чехословаччині, займався педагогічною діяльністю.

Довідка: ЩОРС Микола Олександрович (25 травня (6 червня)1895 р., м. Сновськ Чернігівської губернії — 30 серпня 1919 р., с. Білошиця Коростенського повіту Волинської губернії) — український радянський військовий воєначальник.

Народився в сім'ї залізничного майстра. Закінчив військово-фельдшерську школу в Києві та прискорений курс Віленського військового училища в Полтаві (1916). В роки Першої світової війни військовий фельдшер, потім — молодший офіцер на Південно-Західному фронті, в 1917 р. — підпоручник.

Повернувшись після розвалу російської армії в рідні місця, створив у лютому 1918 р. в Сновську партизанський загін. Частина влилася до об'єднаного загону Новозибківського району, яким під час відсічі австро-німецьким окупантам командував М. Щорс. У вересні 1918 р. сформував у районі Унечі («нейтральна зона») з окремих повстанських загонів 1-й Український радянський полк ім. Богуна. Командував ним в боях з німецькими окупантами, гетьманцями. З листопада 1918 р. — командир 2-ої бригади 1-ї Української радянської дивізії (Богунський і Таращанський полки), яка в боях проти військ Директорії зайняла Чернігів, Київ, Фастів, інші міста і села Чернігівщини й Київщини. 5 лютого 1918 р. М. Щорс був призначений комендантом Києва. З 6 березня до 15 серпня 1919 р. — командир 1-ї Української радянської дивізії, яка в процесі наступу зайняла Житомир, Вінницю, Жмеринку, одержала серйозні перемоги над петлюрівцями в районі Сарни- Рівне — Броди-Проскурів, а влітку 1919 р. вела запеклі бої з польськими і петлюрівськими військами і змушена була відступати на схід. З 21 серпня 1919 р. М. Щорс став командиром 44-ої стрілецької дивізії (до неї влилася і 1-а Українська радянська дивізія). Під час оборони Коростеня на передовій лінії вогню був убитий. Тіло було вивезено й захоронено в Самарі.

Довідка: ГРЕКІВ Олександр Петрович (24 листопада 1875 р., с. Сопич Чернігівської губернії — 2 грудня 1959 р., Відень) — український військовий діяч.