Ларрі Вульф - Винайдення Східної Європи - Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва

1791 року, коли Йоганн Ґотфрід Гердер опублікував четверту частину своїх «Ідей», котра містила міркування й пророцтва щодо слов’ян, Йоганн Ґотліб Фіхте подорожував Польщею. 1769 року Гердер також міг поїхати до Франції через Польщу, але замість цього поплив Балтійським морем, лише зиркнувши на Польщу з борту корабля, про що можна судити з його щоденника. Набагато пізніше, 1798 року, Гердер написав вірша, в якому витлумачив поділ Польщі яко попередження Німеччині:

Поглянь на свого сусіда, Польщу, колись таку могутню

І таку пихату! Тепер вона на колінах, позбавлена

Скарбів і честі 1.

Пізніше, 1802 року, Гердер повернувся до XVIII століття та просвітницьких конвенцій, аби написати поему про Станіслава Лещинського. В одній строфі він промовляє безпосередньо до Польщі: «Горе, нещасна Польще, горе тобі!», а в іншій — до Лещинського: «Але щастить тобі, Станіславе!», оспівуючи його геркулесові зусилля, які винагородила «імперія наук і мистецтв», щоправда, не у Польщі, а в Лотаринґії 2. У поемі справді натякалося, що Лещинському пощастило, коли він втратив Польщу, позаяк вона не заслуговувала на просвіченого монарха.

Водночас Гердер усвідомлював, що для німців Польща була «сусідкою», географічно близькою та легко досяжною, і (466) зовсім не такою далекою, якою вона видалася мадам Жоффрен з Парижа. 1790 року великий Ґете навідався на один тиждень до Польщі, доїхавши аж до Кракова. Він майже нічого не занотував, але підсумував свої враження у листі до Гердера: «Протягом цих восьми днів я бачив багато надзвичайного, хоча здебільшого воно було надзвичайно погане» 3. Наступного року Фіхте, не літературна знаменитість, як Ґете, а тоді ще молодий філософ, вирушив до Польщі, аби стати приватним вихователем у Варшаві. Він пробув у Польщі близько місяця й занотував свої враження у щоденнику. Попри те, що ці враження загалом також були «надзвичайно погані», в його подорожньому щоденнику збереглося чимало посутніх подробиць, котрі зміцнили неґативний образ Польщі в Німеччині, який формувався протягом XVIII століття. Можливо, саме тому, що Польща була такою доступною німцям, навіть, у певному сенсі, тісно пов’язаною з Німеччиною, її з тим більшою інтелектуальною наснагою сприймали яко щось чуже й відстале. У випадку Фіхте цей процес особливо цікавий, адже він сприяв інтелектуальному формуванню філософа, котрий згодом — у своїх «Зверненнях до німецької нації» 1807–1808 років — утвердив себе в ролі ідеологічного пророка новочасного німецького націоналізму.

Фіхте виїхав з Лейпциґа, що в Саксонії, наприкінці квітня, дорогою до Польщі проминув Сілезію, яка тоді належала Пруссії. У своєму щоденнику він занотував, що Польща для нього почалася вже у Сілезії, задовго до того, як він досяг польського кордону. В Сілезії він побачив «села, гірші за саксонські, котрі виглядали вже дуже по-польськи». Отож він чітко пов’язував «польське» із «гіршим». Також впадала у вічі наявність євреїв, а в шинку «все було інакше, ніж у Саксонії». Він міркує про «справжній сілезький характер» і зауважує: «Про польського німця тут думаєш лише одне: Боже, яка різниця! (Gott, welcher Abstand!)». За Бреслау, столицею провінції, Фіхте розширює рамки свого аналізу, міркуючи про економіку, етнографію та мову. Краєвид змінювався, поля видавалися «менш обробленими», люди «слов’янськішими» (sclavischer), мова «грубішою». Незабаром він проминав «справжні польські села, що мали й польські назви». Мешканці були переважно католиками. Попри те, що (467) тут розмовляли німецькою, він майже нічого не міг зрозуміти (garnicht mehr zu verstehen) 4. При цьому він досі не перетнув політичного кордону між Пруссією та Польщею.

Сьогодні Сілезія входить до складу Польщі. Вона також належала Польщі за Середніх віків, але у XIV сторіччі її було приєднано до Богемії. Разом з Богемією у XVI столітті вона перейшла до Габсбурґів, а 1740 року її захопив Фрідріх Великий, спричинивши багатолітню війну і постійну ворожнечу з Марією-Терезою. Сілезію зі своїм змішаним населенням (що зауважив і Фіхте 1791 року) після Першої світової війни внаслідок плебісциту було поділено між Німеччиною і Польщею, 1939 року — окуповано Гітлером і, нарешті, 1945 року повністю повернено Польщі. У XVIII сторіччі історичні зв’язки Сілезії з Польщею та Богемією виразно свідчили про її належність до Східної Європи — навіть тоді, коли Фрідріх переможно утвердив там своє панування. Роберт Арнольд у Відні наприкінці XIX століття написав книжку про німецьку «польську літературу» (Polenlitteratur) XVIII сторіччя, означивши кілька вагомих моментів у культурних контактах і тісну, хоча й амбівалентну, близькість між Німеччиною та Польщею. Це перш за все Сілезія, потім міста Ґданськ і Торунь на Віслі, де німецькі міщани жили під польською владою; обидва ці міста захопив Фрідріх внаслідок поділів Польщі 1772 і 1793 років відповідно. Історик Вольфґанґ Віпперман простежив витоки ідеї німецького «Drang nach Osten» * і дійшов висновку, що вже у XVIII сторіччі деякі вчені Сілезії та Ґданська, досліджуючи середньовічну польську історію, наголошували на важливості німецької еміґрації до Польщі за Середніх віків 5.