Антін Драган - Пам'ятаймо про Вінницю. Забутий Голокост

4. В поодиноких випадках в НКВД недвозначно натякали рідним заарештованих — як це потвердили зізнання, — що вони уже в цьому житті їх ніколи не побачать.

5. В той самий час, коли відбувалися масові арешти і органи НКВД говорили про заслання до «віддалених таборів», у Вінниці створено «заборонені зони», що були під постійною охороною НКВД.

6. Знайдені на місцях розкопин та при трупах убитих документи про переведені органами НКВД домашні труси відповідають датами виключно часові заарештувань.

Що могло бути мотивом цього страшного злочину народовбивства у Вінниці? Як це з усією певністю виявило слідство, вбиті не мали за собою жадної провини, кримінальної чи політичної, і їхні рідні ніколи не могли здати собі справи завіщо їх заарештовано і замордовано. Єдиним виясненням, що його давали органи НКВД при арешті, було твердження, що заарештований — «ворог народу», але де, чим, коли і як ця «ворожість» проявилася, ніколи ніхто нічого не казав. У більшості випадків арештування відбувалися взагалі без будь-яких причин, за будь-яку дрібницю чи на фіктивне обвинувачення. Як виходило із знайдених документів, дехто із заарештованих був, мовляв, відповідальний за захворіння коня в колгоспі, інший без дозволу змінив місце праці, ще іншого обвинувачувано, що він продавав на базарі зіпсуті продукти і подібні безглуздя. В багатьох випадках причиною арешту була — як виходило з документів — знайдена під час трусу поштова карточка від рідних з Польщі, Америки чи іншої закордонної країни.

Шукають заарештованих органами НКВД рідних між видобутими з масових могил трупами у Вінниці.

Із зізнань свідків виходило, що арешти дуже часто відбувалися на звичайні, навіть анонімові доноси. Такі доноси в совєтській системі часто робилось вже із надією, що можна буде дістати мешкання заарештованого. Між знайденими жертвами у Вінниці було багато таких, що втратили життя за свої релігійні переконання. Між трупами зідентифіковано чотирьох священиків, а на підставі знайдених документів встановлено, що їх там було щонайменше 30. У самій тільки місцевості Калинівка заарештовано в 1938-му році 17 колишніх священиків, що тоді працювали лісорубами. Одного з них зідентифіковано між трупами у Вінниці, отже можна було мати оправдане підозріння, що там убито і всіх інших. Про велике число убитих у Вінниці священиків і людей арештованих за релігійні переконання свідчив факт, що в масових могилах знайдено багато церковних речей — хрестиків, церковно-служебних книг, навіть священичих риз. Згідно із свідченнями, в одному тільки селі Лосна, Улянівського району, заарештовано 19 осіб за приналежність до таємної парафії. Деяких з них знайдено опісля в масових могилах у Вінниці.

Слідство і знахідки не могли встановити ані одного випадку, що в будь-якій культурній країні міг би бути не то що причиною вироку смерти, але й навіть поліційного допиту. Також факт, що всі ці жертви були вбиті потайки і потайки поховані, свідчить, що енкаведисти не могли жадній із них «пришити» будь-якої вини, за яку можна було б судити і карати смертю.

Що сталося з могилами і людьми у Вінниці після повороту большевиків уже на початку 1944-го року?

Час і обставини підготови цієї брошури не давали нагоди основно перевірити цю справу. Очевидно, що намарно було б шукати будь-якого знаку того божевільного голокосту у самій Вінниці. Та й не багато залишилося ще в живих активних свідків розкопок у 1943-му році. Але, майбутній дослідник того злочину напевно знайде ще багато всіляких додаткових документів, які допоможуть накреслити повний його образ.

Коли ж мова про те, що сталося з могилами і людьми у Вінниці після повороту большевиків у 1944-му році, то на цю тему подибуємо одну записку у «Свободі» з 12-го липня 1950-го року. Джерело тієї вістки не подане, але «Свобода» в тому часі мала свого секретного кореспондента за залізною завісою і не є виключене, що це від нього одержано цю інформацію, не подаючи — із зрозумілих причин — її джерела. Отже, у згаданому повідомленні, надрукованому під заголовком «Масові могили у Вінниці знову заповнені українськими жертвами большевицького народовбивства», м.і. сказано:

Що сталося з могилами і людьми у Вінниці після повороту большевиків? Про це є тепер автентичні і провірені конфронтацією зізнання наочних свідків. На їх підставі стверджується безсумнівно, що опорожнені в 1943 році масові могили у Вінниці знову начиняні українськими трупами, новими жертвами большевицького народовбивства. Зізнання очевидців стверджують такий факт: