Антін Драган - Пам'ятаймо про Вінницю. Забутий Голокост

При обслідуванні виникло також питання, в якій позиції розстілювано жертви. Сліди пострілів та напрям лету куль вказували, що всіх розстрілювано в стоячій позиції. Постріл у потилицю в скісному напрямі чола міг бути відданий тільки в такій позиції. Малі відхилення в напрямах пострілів залежали, мабуть, від висоти ката і жертви. Багато трупів мали додаткові постріли в тім'я, в чоло або у вилицю. На підставі цих пострілів комісія ствердила, що кати часто добивали свої жертви, придержуючи їх у похилій позиції, або тоді, як вони вже хитались від першого чи другого пострілу. В інших випадках, як це вже згадувано, жертві розторощувано череп рукояттю нагана.

Коли мова про місце розстрілів, то висновки комісії і зізнання свідків цілком покривалися в тому, що всі ці тисячні жертви, лише за деякими виїмками, не були розстрілювані на тому самому місці, де їх поховано. На це вказувала відсутність гільз від набоїв на тих місцях. Деяка кількість знайдених гільз та деякі трупи на верствах одягу, що ним була прикрита маса трупів в могилах, свідчили про те, що лише кілька осіб розстріляно на місці масових могил. Це були, мабуть, ті, які допомагали при закопуванні трупів. Виникали припущення, що один чи два відповідальних комісари НКВД розстрілювали вкінці навіть тих менших катів, які самі розстрілювали в'язнів. В такий спосіб обмежувано до мінімуму число можливих свідків злочину і зменшувано небезпеку, що злочин може бути виявлений.

Зізнання свідків та перевірка можливостей потверджували припущення, що жертви в головній масі були розстріляні на подвір'ї будинку НКВД. На підставі фактів, доходжень та зізнань свідків комісія могла з досить великою точністю відтворити подробиці того у мирному часі безприкладного в історії народовбивства.

Перегнилі трупи вже самі собою справляють жахливе враження, але у Вінниці воно переходило всякі межі, коли перед очима глядачів лежали тисячі трупів з пов'язаними ззаду руками і в багатьох випадках із затичками в роті. Тільки жіночі трупи — також не всі — не мали пов'язаних рук. В'язання рук виявляло не абияку «техніку»: мотузка міцно охоплювала кістки на обох руках, внаслідок чого у деяких трупів зап'ястки повідпадали. На тих трупах можна було ствердити, що таке в'язання справляло жертвам великий біль.

Такими петлями були пов'язані руки жертв.

Для в'язання рук вжито в усіх випадках фабричноі мотузки з конопляного волокна 608 міліметрів у діяметрі та 1.20 — 1.30 метра довжини. Сама техніка в'язання рук була така: руки жертви викручувано назад долонями в різні сторони, тоді зв'язувано в зап'ястках подвійною обвідкою і обидва кінці мотуза, один зверху, а другий знизу, ще раз перетягувано між руками і сильно зв'язувано, так що кожна рука була в окремій петлі. Визволити руки з такої петлї було неможливо.

У поодиноких випадках видобуті з масових могил трупи мали пов'язані руки також в ліктях. До цього вживалося такої самої мотузки, тільки довшої. В таких випадках посторонком обведено обидві руки разом, опісля ще кожну зокрема і зв'язувано вузлом. Причин такого подвійного в'язання рук жертвам не встановлено.

Крім зв'язуваних рук, 24 трупи мали ще зв'язані ноги. При цьому також вжито тої самої мотузки, що при в'язанні рук. Ноги були зв'язані вище кісток і на такий самий лад, як руки в ліктях. З того зроблено висновок, що ноги зв'язували жертвам ще перед тим, як виводили їх на місце розстрілу, бо жертва могла ще ступати малими кроками. Ноги зв'язувано виключно молодим чоловікам, мабуть, для того, щоб вони не пробували втікати.

На кількох трупах виявлено зроблену з такої мотузки петлю на шиї. Петлі були досить сильно затягнені, з одним вистаючим кінцем, але це, видно, не було причиною смерти, бо трупи мали ще сліди від пострілів у потилицю. Кілька трупів ще мали з хустини або полотна затичку в роті. Ці жертви мали також сліди куль в потилиці, отже насувалося оправдане припущення, що їх перед смертю тортурували, закриваючи рота, щоб заглушити крики болю.

Не зважаючи на знайдені при трупах документи та на зізнання багатьох свідків, на підставі яких можна було з досить великою точністю встановити час поповнення того жахливого злочину народовбивства, судово-лікарська комісія ще й зі свого боку намагалася визначити цей час на підставі стану трупів та ряду інших ознак. Встановити час перебування трупів у землі дозволяли також засаджені на місцях масових могил кущі. З їх коріння та галузок можна було встановити, чи виросли вони з насіння, чи були засаджені, а якщо були засаджені, то в якому віці і як довго там росли. Все це разом поза всяким сумнівом дозволяло прийти до висновку, що злочин народовбивства у Вінниці доконано головно в 1938-му році, хоча розстріли могли початися ще в 1937-му році.