Array Array - КГБ СРСР. Спогади опера

Почалося все зі знайомства: 1904 року народження, уродженець Згурівки, з селян, кадровий офіцер, керівник диверсійно–розвідувальної групи Головного розвідувального управління Генерального штабу Червоної армії, за плечима якого були роки навчання та досвід організації підривної та диверсійної роботи в тилах японської Квантунської армії на Далекому Сході. Після війни звинувачений пособництві німецьким окупантам та керівництві осередком ОУН–УПА, за що відбув в сталінських таборах 25 років.

Незважаючи на свої 80, Борис Григорович мав ясний розум, добру пам’ять і був неперевершеним і дотепним оповідачем. До моїх запитань поставився з неприхованою цікавістю, а коли після відбору пояснення я сказав, що прийду ще, тому що, мовляв, можливо потребуються уточнення чи подробиці – неабияк зрадів. Ще б пак, за останні 20 років я був єдиним, перед ким йому можна було висповідатися. А висповідатися було в чому.

30 червня 1941 року у Львові керівники ОУН Ярослав СТЕЦЬКО та Степан БАНДЕРА неочікувано для німців та всупереч попереднім з ними домовленостям, зухвало проголосили відновлення незалежності України, чим сплутали карти наперед спланованої війни як Гітлеру, так і Сталіну.

Гітлер, не вагаючись, дає команду на репресії щодо керівництва ОУН, заплющивши очі на діяльність так званих похідних груп ОУН, дії яких згодом поширились на всю територію України. Гітлеру була непотрібна якась там незалежна Україна, йому була потрібна Україна, як протекторат рейху, а рядові ОУНівці під час військових дій нехай утримують в покорі український народ – що робити з ними після війни – буде видно (як відомо Я. СТЕЦЬКО, С. БАНДЕРА та багато їхніх соратників були кинуті в концтабір Заксенхаузен).

Сталін же, в проголошенні незалежності, побачив для своєї імперії ще більшу загрозу: незалежна Україна як союзник фашистської Німеччини могла виставити проти Радянського Союзу не один десяток боєздатних дивізій і серйозно вплинути на хід військового протистояння.

За словами Бориса ГАЛАГАНА вже в липні 1941–го в Москві терміново організовуються так звані курси для постановки завдань еліті радянських спецслужб: так він був присутній на міжвідомчих нарадах, на які були залучені диверсанти, тиловики та кадровики Червоної Армії, аналітики НКВС, Генплану, оперативні працівники з НКВС та Генпрокуратури (всього близько 50 генералів та старших офіцерів).

(З погляду сучасного дослідника радянських спецслужб така нарада була б неможлива з причин вірогідної небезпеки витоку інформації та міжособистісної розшифровки осіб–виконавців майбутніх акцій, однак з урахуванням терміновості й нагальності проблеми що виникла та часу в який вона проводилась – початок війни, втрата керованості, безлад – вважаю, що є всі підстави вірити її учаснику – майору Червоної армії Борису ГАЛАГАНУ).

Отже Борис ГАЛАГАН терміново відкликається з Далекого Сходу до Москви, де отримує призначення командиром ДРГ (диверсійно–розвідувальної групи) і знайомиться з її членами, серед яких був і його земляк з Бориспільщини, капітан держбезпеки, Іван КУДРЯ. Це потім, через двадцять років після війни йому буде посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а його ім’ям в Києві назвуть вулицю.

Завдання групи: ліквідація (в тому числі і фізична) керівників та членів похідних груп ОУН, протидія утворенню центральних органів ОУН в Києві та дискредитація ОУН перед німцями. Треба сказати, що на Київщину з цією метою було закинуто ще три такі групи.

Для виконання цього завдання потрібна база. Так вже у серпні 1941 року, перед самою окупацією, в Згурівці з’являється «щойно звільнений з місць позбавлення волі політкаторжанин» Борис ГАЛАГАН. Єдина людина, що знає хто прибув в село є перший секретар райкому.

Треба особливо відмітити ту атмосферу серпня–вересня 1941 року на Київщині та й усій Україні. Паніка, надія, зловтіха, страх, мародерство, безладдя і безвладдя, легалізація криміналітету з одночасно драконівськими заходами НКВС з утримання будь–якогось порядку, арешти й розстріли з–за підозри й без них. Розпач і руйнація. Розповсюдження чуток німецькою агентурою та зухвала пропаганда активістів ОУН, які з’явились невідомо звідки, а потім виявилось, що всі вони місцеві, і серед них є навіть працівники міліції і партійці.

До приходу німців треба багато зробити. ГАЛАГАН щотижня їздить в Київ, де розмістився кістяк його групи. Він повинен передбачити все: проживання, засоби для існування, легалізацію, документи, тайники, майбутні місця роботи, зброю, зв’язок для роботи, зв’язок на випадок провалу, запасні місця схову, явочні та конспіративні квартири…. Найважче те, що йому було заборонено вступати в контакти з представниками місцевих спецслужб. Далі він організовує три закладки для майбутніх партизанські баз в лісових масивах: біля села Піски Бобровицького району, що на Чернігівщині, а також біля Софіївки і Турівки Згурівського району Київської області, куди таємно звозиться продовольство, зброя, набої, медикаменти, одяг…