Array Array - КГБ СРСР. Спогади опера

Я мовчав, обдумуючи почуте і збирався вже відповісти, як Терешко запитав:

— А що справді до старого Чернишова з самої Москви приїздять на партію в преферанс?

________________________

А Дмитро Григорович, не дивлячись на свого свояка–генерала все ж погорів. Ні, він не зрадив «Родіну», просто він любив горілочку, жінок і необліковані гроші з «дев’ятки». Коли нас черговий раз перевіряла наша внутрішня інспекція, то опери, і я в тому числі, чесно зізнались, що цієї самої «дев’ятки» від нашого начальника ми недоотримувли, а тому були змушені вдавтись до приписок і походів на місцеві маслозаводи, ковбасні цехи і крупоружки, благо живемо в Україні, а не на Колимі.

Діму звільнили з начальницької посади, проте закінчив він службу підполковником, старшим оперуповноваженим обласного управління, а на пенсію його проводжали з пошаною і на дорогу навіть дали грамоту.

Якось, вже будучи цивільними, ми випадково зіткнулися з ним в метро. Діма, як завжди був в ударі, розказував як його поважають в службі безпеки якогось там банку, а коли я відверто сказав, що мені це не цікаво, він тут же знайшовся:

- І все–таки ти був випадковою людиною в КГБ.

Я нічого не відповів, але думаю в цьому він дійсно мав рацію.

Останній гетьман України (1750–1764) Кирило РОЗУМОВСЬКИЙ був заможною людиною, так би мовити, магнатом. Його маєтності – це передусім Яготин, Розумівка Яготинського району, навкруги землі його найближчих соратників – Згурівка, родове помістя Кочубеїв, Тепловка Пирятинського району, родове помістя особистого царського соглядатая за гетьманом графа ТЕПЛОВА.

В цих місцях дотепер живуть люди зі славетними українськими прізвищами.

Одне з таких – Галаган. В Згурівці навіть є невеличкий мікрорайон що називається Галагани, де й дотепер проживають сучасні нащадки цього славетного роду.

В 1984–1985 роках я, як офіцер КДБ УРСР, був залучений до широкомасштабної перевірки знаменитої справи О. КРИВЦЯ, автора і героя книги «Багряними дорогами», що описує діяльність партизанського загону ім. Щорса.

Річ в тім, що після смерті в Москві Юрія АНДРОПОВА, коли генсеком ЦК КПРС став Костянтин ЧЕРНЕНКО, живий ще тоді Олександр КРИВЕЦЬ, керівник промислово–аграрного об’єднання цукрової промисловості Київської області (1945–1980), підтриманий найвищим керівництвом ЦК КПУ та республіканської держбезпеки, звернувся безпосередньо до генсека з проханням «розібратись» у справі про зняття з нього звання Героя Радянського Союзу. (Це був дійсно виключний випадок в історії СРСР, коли особу було з публічним скандалом позбавлено звання Героя Радянського Союзу).

Тоді, в 1984–му році в КДБ УРСР була створена група з перевірки вищезазначеної справи. До цієї групи було залучено й мене, як оперуповноваженого Переяслав–Хмельницького райвідділення УКДБ УРСР по м. Києву і Київській області, діяльність якого поширювалась і на Згурівщину.

Протягом досить тривалого часу (приблизно з літа 1984 по весну 1985 року) мною особисто було опитано від 100 до 150 чоловік – ветеранів війни, ветеранів партизанського руху, колишніх зеків, що відсиділи в ГУЛАГу від 10 до 25 років, свідків тих подій, що проживали на території Згурівського і Яготинського районів. Окрім мене таку ж роботу виконували оперативні працівники Чернігівського УКДБ, що опікувались Бобровицьким та Прилуцьким районами. Опитували ми не просто так, а під запис з відбором письмових пояснень. Ці письмові пояснення разом з результатами архівних пошуків, які проводили працівники Київського і Чернігівського 10–х відділів УКДБ (оперативних архівів, оперативно–довідкових картотек, кримінальних справ і справ оперативного обліку) в подальшому опрацьовувались на спільних нарадах в Київському УКДБ.

Саме тоді доля звела мене з цією непересічною особистістю.

Отже ГАЛАГАН. Борис Григорович.

Тоді, в 1984–му, вже 80–літній Борис Григорович був одним з головних свідків скандальної діяльності партизанського загону ім. Щорса, особисто знав не тільки О.Є. КРИВЦЯ, а й про його «заслуги» перед Вітчизною, а тому й не міг бути обійдений увагою КДБ.