Тарас Вінцковський: Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)

Працюючи деякий час вчителем у селі Гаврилівка Ізюмського повіту Харківської губернії та селі Неміщині Ново-Московського повіту Катеринославської губернії він збирав народний фольклор на історичну тематику. Ця перша спроба, тоді ще молодого науковця зацікавила Південно-Західний відділ Російського Імператорського географічного товариства у Києві.

Далі було кілька історичних досліджень про М.Костомарова і Т.Шевченка, але основна кількість досліджень була на фольклорну та літературну тематику, у якій домінувала козацька доба.

Одним із важливих доробків в історичних дослідженнях була розвідка про Антона Головатого видана у Львові у 1891 р. у кількох виданнях під назвою «Антін Головатий, запорозький депутат і кобзарь», підписана одним із його псевдонімів — М.Уманець. М.Комаров підкреслював, що А.Головатий був не лише добрим військовим, політиком та захисником прав козаків, але й те, що він сам грав добре на бандурі, мав добрий голос й складав пісні. Очевидно, зацікавленість М.Комарова козацьким фольклором і була в значній мірі визначальною в історичних дослідженнях автора.

Ще одним зацікавленням М.Комарова на фольклорно-історичну тематику була публікація в «Киевской Старине» у 1895 р. матеріалу під назвою «Запорожець Костянтин Віра». Ця легендарна історія зацікавила його тому, що до нього потрапив лист-скарга Констянтина Віри від покійного одеського книгопродавця В.І.Білого датований 5.04.1874 р. Костянтин Віра жив тоді під Одесою і помер на 105-му році життя. У віршованій формі писаний старовинним почерком ховалося прохання старого запорожця про надання йому матеріальної допомоги. Лист закінчувався підписом «Запорожець Костянтин Віра. Губернський секретар». Цікаво, що К.Віра ще на початку 1870 — х рр. заходив до М.Савича — колишнього діяча Кирило — Мефодіївського товариства, який тоді проживав в Одесі і, мав з ним довгі розмови. Очевидно, М.Савич збирався опублікувати деякі історичні матеріали про козацьку минувшину у Малоросійському збірнику, який так і не вийшов через його смерть в Одесі у 1892 р. тому, швидше за все М.Комаров і опублікував дещицю з того, що мало вийти [14] Комаров М. Запорожец Константин Вира // Киевская Старина. — 1895. — № 5. — С.62. .

На початку ХХ ст. Ст. — Петербурзьким видавництвом «Благочинного товариства для видання дешевих книг», яке було утворено в столиці Російської імперії українською громадою в 1898 р., головою якого був Данило Мордовець — відомий історик та письменник вийшло дві історичні праці М.Комарова.

Це перш за все розширене та доповнене перевидання про Антона Головатого [15] Оповідання про Антона Головатого та про початок Чорноморського козацького війська. З малюнками А.Ждахи. — СПб. — 1901. — 52 с. . Та надзвичайно важливою була книга про Богдана Хмельницького, видана там же у 1901 р..

У популярній та доступній формі М.Комаров подав майже всю історію України в книзі «Оповідання про Богдана Хмельницького». Саме постать Богдана Хмельницького, чи не єдину з українських гетьманів шанувала тоді царська влада і, звичайно, цензура могла пропустити це правдиво завуальоване українське видання. На основі фольклорного матеріалу, пісень і дум він давав досить відверту характеристику Б.Хмельницькому, пояснюючи сильні і слабкі сторони його діяльності. Особливо ті дії, де народ не знаючи реальної ситуації, всі провини покладав на гетьмана [16] Комар М. Оповідання про Богдана Хмельницького. — СПб., — 1901. — С.71. .

Для того, щоб цензура пропустила книжку до друку, він висловив приховану думку, що «декого лякало тільки, що в Московському Царстві було тоді кріпацтво, але народ мав надію, що Україна зостанеться з давніми своїми вільностями…» [17] Там само. — С.72. . Він дотримувався тієї думки, що Б.Хмельницький звертаючись до Московського царя Олексія Михайловича благаючи його прийняти Україну під свою високу руку наполягав: «що коли Цар не оборонить Україну, то українцям доведеться шукати захисту у Турецького султана» [18] Там само. .

Таким чином, М.Комаров підкреслював думку про те, що у Б.Хмельницького був історичний вибір. Він як справжній дослідник народного фольклору у своїй книзі постійно ілюструє історичні факти своїми висновками підтверджуючи їх уривками із народних пісень, прислів’їв та дум. Варто відзначити, що його книга ілюстрована малюнками українських художників.

В «Оповіданні про Антона Головатого» М.Комаров посилається на спомини Г.Квітки — Основ’яненка про нього. І це є надзвичайно цінне історичне джерело, оскільки А.Головатий товаришував з його батьком Федором Івановичем Квіткою, бував не один раз у них вдома на хуторі Основа (тепер м. Харків), і часто листувався з ним [19] Оповідання про Антона Головатого та про початок Чорноморського козацького війська. «Благотворительное общество издания общеполезных и дешевих книг». — СПб., 1901. — С.29. . М.Комаров працював з історико-правовими документами, оскільки він подає конкретні пункти проекту А.Головатого до Російського уряду про реформування Запорозької Січі та цитує вислови російських високопосадовців, зокрема, Г.Потьомкіна [20] Там само. — С.4. .