Валерій Бобрович - Щоденник сотника Устима

Залишаючи позаду себе курний слід, підвиваючи реактивним двигуном, до цілі пішла граната. Вона пірнула в вікно та розірвалась у кімнаті знищивши другого бандита.

Гуркіт від вибуху гранати в кімнаті відіграв роль вибуху порохового льоху на лінкорі. Бандити кинулися тікати. Їх залишилось четверо. Та, тікаючи від одного вогню, напоролись на інший. Сет та Еней поклали їх одиночними пострілами.

«От і все, немає Біла.

Жадність Біла загубила» -

промурмотів тихенько Кріс, любовно погладжуючи снайперську гвинтівку.

Залишалося найнеприємніше - прочесати руїни, щоб остаточно поставити крапку над «і» в цій справі. Завдання не з легких. Загальне правило - кути будівель треба обминати, тримаючись якнайдалі від них. Цим ви застережете себе від раптового нападу противника. Під час прочісування цих руїн всім треба триматися на відстані прямого бачення один одного та візуально контролювати безпеку один одного. Сходитися занадто близько теж не раджу, щоб не загинути всім одразу від гранати або автоматної черги. Необхідно прочесати всі провулки почергово, не розбрідаючись - хто відстане, має всі шанси загинути.

Щойно виявляємо бандитів, діємо за принципом вовчої зграї - відсікаємо противника по одному від загальної маси й знищуємо одного за одним. Заганяємо противника в укриття й знищуємо гранатами. По можливості перебігати треба руїни по верху та стріляти вниз, але так, щоб противник був праворуч від вас - стріляти зручніше з правого плеча. Точно так прочісуйте траншеї - ідіть по верху траншеї, тримаючи її під правою рукою.

Почавши зачистку, в одній із руїн виявили вцілілого бандита. Не висовуючись за двері, він вистромив автомат і запустив довгу, на півріжка, чергу всліпу. Схоже, бандити не утруднювали себе прицілюванням. Більшість із них розглядали стріляння чергами як засіб психологічного впливу. Цілитися починали, тільки переходячи на одиничні постріли.

Цього останнього хотіли взяти живим. Але, оточивши руїну, почули постріл. Виявлений нами бандит виявився місцевим. Бути виданим родичам убитих односельців, напевне, була для нього страшніша за миттєву смерть. Пострілом під підборіддя він зніс собі пів-черепа.

За весь час нашого подальшого перебування в «Ган-Мухурському куріннаті» не було більше зафіксовано жодного бандитського нападу.

Наше перебування в «куріннаті» завершилося воістину грандіозною суперечкою між Устимом і Крісом. Було це так. Наближався день народження хорунжого Пілігрима. Курінний Устим разом із Сетом рушили в Зугдіді купити подарунок. Що можна подарувати воїнові, та ще й на Кавказі? Звичайно ж, кинджал. Знайшли, купили, залишилося зробити пам’ятний напис. Відшукали ломбард, а в ньому відповідний пристрій.

- На жаль, батоно, зараз нема електрики. Відновлять години за дві. Погуляйте, а за пару годин заходьте, все буде зроблено, - сказав нам господар.

Випили на базарі по келиху «кахетинського», повернулися до ломбарду. Ще було зачинено. Потинялися біля магазину. До нас підійшов міліціонер.

- Добрий день, батоно, ваші документи.

Треба зазначити, що на відміну від смаглявого курінного русявий Сет мав типове обличчя жителя «Валдайської височини». Побачивши посвідчення українського офіцера, грузин вибачився, але запитав, показуючи пальцем на Сета:

- Для чого русака з собою тягаєш?

- Та це полонений, хочу в ломбард здати, - відповів жартома курінний.

- У ломбарді не візьмуть, на базар веди, там чечени куплять.

Сет жарт зрозумів, тому й промовчав.

На другий день відзначали день народження. За статутом УНСО вживання алкогольних напоїв під час бойових дій заборонено, тож це був виняток, до якого готувалися заздалегідь. Потягнули жереб - кому стояти на стійці, й почали готувати на стіл. Стіл накрили на вулиці, в кращих традиціях - «ой під вишнею, під черешнею». Після кількох годин застілля й виникла суперечка між Крісом та Устимом. Причому щодо двох питань одразу: чи проб’є куля з ТТ носовичок, що лежить на піску (Устим - так, Кріс - ні), та чи проб’є куля ПМ каску зразка 1943 року (Устим - так, Кріс - ні). Дослідні стріляння закінчились внічию, бо жодна з куль болгарського виробництва (зі свинцевою серцевиною) каски не пробила, але куля з ТТ прострілила білосніжну хустку Устима. Рута підняв її й, тримаючи обіруч, як простирадло чеченської молодої, показав дірку Крісу. Це було вже занадто, й збуджені суперечкою панове офіцери, які до того ж були добряче напідпитку, відкрили по хустці вогонь так, що від надульного полум’я почала тліти тканина. Якщо в вас коли-небудь стріляли з двох ТТ двоє п’яних із відстані чотирьох метрів, ви повинні знати, як у цьому положенні лунає звук пострілу. Рута стояв непорушно, навіть не дихаючи, до останнього пострілу, і лише переконавшись, що набої закінчилися й затвори залишились у задньому положенні, кинув тліючу хустку й підійшов до столу.