Загалом ти міг сховатись, втекти, поїхати до родичів в інше місто. Нарешті починаєш це розуміти - але запізно, потяг уже пішов. Твої вороги взагалі не знали точно, скільки вас у місті, й тільки тепер, коли ти прийшов і потрапив до списків, про тебе можна сказати, як у відомому мультику - «нас порахували». Вас ще до пуття не охороняють, ще можна втекти. Немає людини зі списку - то й що, на одного менше, на одного більше. Не знайшовши тебе, навряд чи перевертатимуть догори дригом ціле місто. Не знайшовши людини зі списку, проти прізвища поставлять галочку, а облаву не влаштовуватимуть. Але тебе приковує до одного місця все - сім’я, друзі, звички. І зрештою разом із іншими тебе ставлять у ряд і наказують копати яму. Нема жодного сумніву, що ця яма для тебе. Зовсім поруч річка, дерева, бачиш кущі, до них лише десяток метрів. Руки-ноги у вас не зв’язані, є можливість втекти, врятуватись. І хоч тепер за вами спостерігають автоматники, вони розслаблені й неуважні. Та ти думаєш про інше.
У спину обов’язково полетить черга. Так, нема запитань, у тебе зовсім мізерні шанси, може один із тисячі, але він все-таки є. Та ти чіпляєшся за надію - що, як не розстріляють, може, просто лякають, може, це просто окопи, й солдатам ліньки самим їх копати. Тебе вб’ють за спробу втечі, а всі інші виживуть. Ще й отримають після роботи миску супу.
Ти й сам не віриш у цю дурню. Але, але, але… Кати всіх часів та народів добре знають цю психологію та нею користуються. Так після взяття Києва більшовицькими бандами Муравйова було запрошено на реєстрацію, а потім розстріляно вісім тисяч офіцерів колишньої царської армії. Те саме відбулось у Криму після евакуації військ Врангеля. «Товариш» Фрунзе пообіцяв амністію, а потім розстріляв більше сорока тисяч людей, так званого «чужого» елементу.
Наприкінці червня в Грузію почали прибувати українські добровольці, з початку липня 1993 року в складі регулярних частин грузинської армії було сформовано гірничо-стрілецький підрозділ УНСО.
Найманців орденами не нагороджують.
Указ № 230 глави Держави Грузії
15 листопада 1993 р. м. Тбілісі
Про нагородження українських воїнів-добровольців державними нагородами Грузинської Республіки.
За виявлену відвагу, мужність і героїзм у захисті територіальної цілісності Грузії нагородити українських воїнів-добровольців Державними нагородами Грузинської Республіки.
Орденом Вахтанга Горгасала ІІ ступеню:
Романа Галазику - воїна-добровольця (посмертно);
Алексія Довгого - воїна-добровольця (посмертно);
Володимира Крутика - воїна-добровольця (посмертно);
Віктора Нестерчука - воїна-добровольця (посмертно);
Леоніда Ткачука - воїна-добровольця (посмертно).
Орденом Вахтанга Горгасала ІІІ ступеню:
Валерія Бобровича - воїна-добровольця;
Андрія Бабія - воїна-добровольця;
Сергія Гладкевича - воїна-добровольця;
Едуарда Білоуса - воїна-добровольця;
Олега Бенгу -воїна-добровольця;
Сергія Грама - воїна-добровольця;
Володимира Гушля - воїна-добровольця;
Анатолія Єлькіна - воїна-добровольця;
Миколу Карпюка - воїна-добровольця;
Юрія Колесникова - воїна-добровольця;
Василя Кухарчука - воїна-добровольця;
Олега Марчука - воїна-добровольця;
Віктора Мовчуна - воїна-добровольця;
Ігоря Мазура - воїна-добровольця;
Миколу Поліщука - воїна-добровольця;
Сергія Жолудя -воїна-добровольця;
Андрія Слухняна - воїна-добровольця;
Руслана Сугаченка - воїна-добровольця;
Андрія Тиму - воїна-добровольця;
Ігоря Ткачука - воїна-добровольця;
Ігоря Шипшину - воїна-добровольця;
Віктора Харченка - воїна-добровольця.
Е. Шеварднадзе
Від редакції
Напруження між грузинами й абхазами почало підсилюватися наприкінці 1980-х років, що було викликано закликами грузинських націоналістичних угруповань до незалежності від СРСР. Абхазьке керівництво, навпаки, заявляло про намір залишитися в складі СРСР, особливо після того, як у 1989 році в Тбілісі пройшли масові демонстрації, у ході яких, зокрема, звучали вимоги ліквідації абхазької автономії. Слід зазначити, що на той період абхази складали національну меншість у республіці.
Перший президент Грузії Звіад Гамсахурдія запропонував закріпити за абхазами, що складали 17% населення автономії, приблизно третину місць у республіканському парламенті.
16 липня 1989 року в Сухумі спалахнули збройні заворушення, викликані скандалом навколо порушень правил прийому студентів до місцевого університету. У ході безладь, за наявними повідомленнями, загинуло 16 чоловік і близько 140 було поранено. Радянська влада застосувала війська для їх придушення.
Читать дальше