Олександр Удовиченко - Третя Залізна дивізія

Чорноморський полк, зайнявши окраїну села Баланівка, довідався від селян, що ворожа піхота займає позицію на другій окраїні села, та що через село протікає річка з багнистими берегами. Обидва ці береги сполучувала Довга гребля і тільки через неї можна було дістатися з одної половини села на другу. Деякі селяни були озброєні й побачивши, що денікінська батерія поспішно втікає, відкрили по ній рушничний вогонь з-поза хат і плотів.

Усе це сталося так хутко й стрілянина тривала так коротко, що ворожа піхота або не почула стрілянини, або зовсім не звернула на неї уваги. У кожному разі, денікінська піхота ще не відкрила нашої присутности у Баланівці. У селі було зовсім спокійно і наша розвідка жадних ворожих відділів у ньому не виявила. Очевидно денікінці все ще були за річкою, на протилежній окраїні села, злегковаживши надзір над греблею через річку. З їхнього боку чулася рідка стрілянина, що її вітер доносив з боку с. Демидів. Була це реакція на демонстративну бойову акцію — наступу з боку того села сотника Сгаровійта, двома сотнями Чорноморців — з наказу к-ра полку, полк Крата.

Вводити ввесь полк до середини села було ризиком і тому, забезпечивши полк від обходу, к-ир Чорноморців зайняв позицію вздовж річки пішою і кулеметною сотнями, а решту полку тримав у резерві, на окраїні села. На протязі майже цілого дня. ані денікінці, ані Чорноморці не давали про себе знати; останні обмежувалися лише розвідчою акцією, з метою орієнтації для дальших дій.

Вже почало сутеніти, коли на обрії, за річкою, показалася ворожа піхота, що маршувала в похідній колоні, в напрямку на греблю. Було видно, що та колона денікіиців мала замір перейти річку греблею, щоб, можливо, заночувати в селі. Ворог був так певний, що йому ніхто й ніщо не загрожує, що колона йшла без авангарду і навіть без чолового дозору… Коли чоло денікінської колони перейшло вузьку греблю, наші кулемети й піхота заскочили ворога інтенсивним огнем, викликавши серед денікіиців вибух раптової паніки… Перші ряди кидали зброю й, піднявши руки вгору, перебігали греблю, а дальші кидалися в воду. До полону взято біля 600 денікінських вояків, разом із їхніми старшинами та шість кулеметів. Батерія, що втікла була від Чорноморців, дісталася до рук 9-го Стрілецького полку. 50-ий піший Білостоцький полк Добровольчої армії перестав існувати.

Ніч минула спокійно, а вранці, згідно з наказом. Чорноморці, продовжуючи наступ, зайняли с. Бнрлівка, що було вільне від ворога, щоб, пройшовши село, атакувати м. Бершадь. Перед самим містечком було велике озеро, довжиною 4–5 кілометрів і шириною около одного. Коли дозори Чорноморців дійшли до того озера, їх обстріляли денікінці. Дозори зареаґували рушничним і кулеметним огнем. Не мавши змоги форсувати озеро, полк. Крат, залишивши одну сотню для демонстрації наступу з боку с. Бнрлівка, рушив із рештою полку й батерісю в обхід озера, на м. Яланець, повідомивши про це штаб 3-ої дивізії.

Яланець займав у той час Кінно-Гайдамацький дивізіон полковника Легена. У районі цього містечка було ліве крило позиції Запорожців. Згодом цей дивізіон одержав наказ залишити Яланець і відійшов, а Чорноморський полк остався, шикуючись до наступу на Бершадь. Одначе до наступу не дійшло, бо полк. Крат одержав повідомлення Комдива про зайняття 3-ою дивізією (9 полк) м. Бершадь; водночас прийшов наказ Чорноморцям перейти до с. Лісниче.

Денікінці відступили за р. Буг. Чорноморський полк одержав наказ зфорсування ріки. Ні човнів, ні понтонів полк не мав. Полк. Крат доніс, що він особисто перевів рекогносцировку і ствердив, що протилежний берег Бугу міцно обсаджено денікінцями, а по вузькоколійці маневрує імпровізований бронепотяг. На його думку, успіх форсування Бугу без понтонів і резерви був дуже сумнівний. Це відповідало дійсності, але ситуація на протнденікінському фронті змінилася і тому до форсування не дійшло.

Зміцнені свіжопідоспівшими резервами, денікінці змусили наші дивізії до відступу, захопили Христинівку і зайняли позиції вздовж р. Соб. Така змінена ситуація загрожувала напрямові Хрнстинівка — Вапнярка. Щоб зміцнити загроженнй відтинок фронту, 3-тю дивізію перекинено до району Тростянця. Тому, що частини Добровольчої армії, продовжуючи наступ, зайняли Гайсин і змусили Волинську групу відійти аж до Тульчина, постала безпосередня загроза Вапиярському залізничному вузлові. В наслідок цього, 3-тю дивізію знову пересунуто із району Тростянця до району Тульчина. 3-тя дивізія (7 і 8 полки) зайняла позицію на схід під Тульчина, а скривавлена Волинська група перейшла до армійської резерви. Не зважаючи на знищення 9-го Стрілецького полку в с. Клебань, 3-тя дивізія завзято боронила Тульчин аж до часу відступу Запорізького корпусу до району станції Вапнярка, після чого їй наказано відійти до району села Журавлівка. 8-й Чорноморський полк зайняв с. Вапнярка (біля 8 кілометрів на північний захід від ст. Вапнярка), а 7-ий Синій — село Журавлівка. До того ж району стягнуто рештки двох полків 9-ої Залізничної дивізії.