Олександр Удовиченко - Третя Залізна дивізія

Стрілянина дснікіїщів продовжувалася, але їхня піхота до протинаступу не квапилася. Нарешті сталося те, на що так чекав увесь перший курінь: в запіллі ворога почулася гарматна й кулеметна стрілянина. Це полк. Магеровський зненацька для денікінців заатакував рештою Синього полку їхню позицію за горбом. Ворожий огонь відразу припинився й денікінці розпочали відступ.

Перший курінь дістав наказ дійти форсовним маршем до хутора Попове, зайняти його й, перетявши денікінській частині шлях відвороту, знищити її. Виявилося, що хутора, що був на мапі, не було на ґрунті. Замість нього було т. зв. урочище тієї самої назви. Це урочище уявляло собою терен окопаний рівчаками і зарослий чагарником. Жадної будівлі там уже не було, але залишилася ще решта колишнього саду. Місцевість добре надавалася на засідку. Решта полку пішла іншою дорогою, з тією ж самою метою, бо денікінці могли відходити лише по одній з двох доріг.

Перший курінь, швидко, як тільки міг, обсадив урочище Попове. Замаскувавшись чагарником і садом, зайняв таку позицію, щоб було легко оточити відступаючого ворога. Кулемети, готові до стрілу, скеровано на дорогу. Чекаючи на "дорогих гостей", сот. Довгаля все свердлила думка: "прийдуть чи не прийдуть? А може втечуть іншою дорогою?" Але доля таки судила 1-му куреневі зреванжуватися за вбитих, поранених і покалічених вояків 2-ої сотні.

Вже сутеніло, коли з роздоріжжя, біля самого урочища, почувся рух хурманок і пирхання коней. Ефект засідки був повний: взято до полону кілька сотень денікінських старшин, що тікали з Войтівки. Їх було більше ніж козаків у 1-му курені… Всі вони були дуже добре одягнені: мали світло-сірі й зеленкуваті френчі, штани й шинелі та нові похідні черевики. На розсвіті всіх полонених відправлено, під конвоєм, у запілля, а курінь вирушив на з'єднання з рештою полку.

Вранці 12-го жовтня 1919 року, 3-я дивізія продовжувала протинаступ. 7 Синій полк вирушив у напрямку на с. Войтівка, 9 Стрілецький — на м. Бершадь, а 8 Чорноморський полк, залишаючись у резерві дивізії, мав іти походним порядком у напрямі на с. Демидів. При кожному полку була батерія. Незабаром до Чорноморців донеслася гарматна канонада й рушнична та кулеметна стрілянина. З високої гори штабу Чорноморського полку було виразно видно типовий зустрічний бій поміж Синім полком і денікінцями. Прибувший до полку к-ир дивізії, полк. Удовиченко, наказав полкові бути в повній бойовій готовості, а батерії зайняти позицію.

Після одержання донесення, що 7 полк розгромив ворога, а с. Войтівка вільне від ворога, полк. Удовиченко наказав Чорноморцям розпочати наступ на с. Демидів і с. Баланівка. Наказ негайно виконано. У селі Демидів ворога вже не було, але поспішно відступивши, денікінці залишили в тому селі віз із набоями й чоботами, що стали Чорноморцям у великій пригоді.

Забезпечивши полк охороною флангів, полк. Крат наказав полкові перейти село Демидів і стати готовим до бою край села, в напрямку на Баланівку. Село Баланівка, як більшість сіл на Поділлі, було в яру. За яром стелилося поле, густо засіяне високими соняшниками, що рясно вкривали ціле поле. За соняшниками стояла на позиції денікінська батерія й стріляла по стрільцях 9-го полку, що наступали на Бершадь. Місцевий священик запровадив полк. Крата на дзвіницю сільської церкви й показав йому позицію денікінців в околиці с. Баланівка, фронтом на захід.

Наказавши сот. Старовійтові вести демонстративний наступ на Баланівку з боку с. Демидів, на чолі двох сотень, полк. Крат повів решту поку через гору, маскуючись високими соняшниками, поміж с. Демидів і денікінською батерією, з метою зненацька заатакувати її. Мавши на увазі відрізати батерії шлях її відступу в бік с. Бирлівка й далі на м. Бершадь, к-ир полку вислав для виконання цього завдання кінну сотню, на чолі з хор. Л. Перфецьким (після війни видатний маляр-баталіст). Завдання це не пощастило виконати, бо на перешкоді стало багно-трясовина, що його кінна сотня не була в стані перейти.

Наступ: 7-ий полк на Вапнярку, 8-ий полк на Ба Баланівку, 9-ий полк на Бершадь.

Цілком непомітно для ворога, Чорноморці перейшли соняшника (всі кіннотники спішилися, а їздові кулеметних двуколок поводили коней) й на віддалі яких 600 метрів заатакували батерію кулеметним огнем. Очевидно кулеметники-Чорноморці стріляли надто поспішно, бо нецільно. Ворожі гармаші заметушились, намагаючись повернути гармати на Чорноморців. Зорієнтувавшись, що вже немає на це часу, батерія знялася з позиції й під прикриттям своїх кулеметів, на повному кар'єрі від'їхала в напрямі на с. Вирлівка.