Николай Рубакин: Cеред таємниць і чудес

«Сліди» процесів збудження і гальмування — це умовнорефлекторні, асоціативні зв'язки між різними ділянками кори головного мозку. Наявність таких тимчасових зв’язків і робить можливими спогади: збудження, що виникло під впливом зовнішнього подразника або слова на тій чи іншій ділянці кори, переходить уторованими шляхами цих зв’язків на інші її ділянки, з якими дана ділянка була зв’язана процесами збудження і гальмування під час минулої діяльності. Внаслідок цього в нашій свідомості виникає образ колись баченого предмета, прочитаної книги тощо.

В корі головного мозку налічується 14–15 мільярдів нервових клітин. Кількість зв’язків між ними, а також комбінацій збуджених і загальмованих ділянок незліченна. А кожен такий зв’язок відбиває те, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо, думаємо.

Збудження, що виникають під впливом предмета в кількох органах чуття відразу (оці, вусі, шкірі, носі, роті тощо), передаються одночасно або в тій послідовності, як вони сприймаються, у відповідні відділи мозку. Одночасне збудження цих відділів призводить до створення нервових зв’язків між ними, так що окремі відчуття зливаються в єдиний образ речі, наприклад апельсина. До складу відчуття входять і сліди колишніх нервових зв’язків, колишніх вражень від схожих речей (різних сортів апельсина, фруктів взагалі тощо).

Пояснення таких видінь, або галюцинацій, за допомогою приливів і відливів крові не наукове. Галюцинації — це почуттєві образи, що виникають довільно, коли на органи відчуття не діють відповідні збудження, тобто ми бачимо або чуємо те, чого насправді перед нами немає. Ці образи іноді відповідають реальним, колись баченим предметам, а іноді бувають фантастичні: людина бачить смерть з косою, страшних звірів тощо. Галюцинації можна і навіяти. Такими навіяними галюцинаціями є більшість масових галюцинацій, коли одні й ті самі образи сприймав натовп людей: видіння різних «чудес», вигнання біса, видіння святих тощо.

Психологічну природу цього явища розкрив І. П. Павлов. Галюцинації — ті ж уявлення, але доведені до інтенсивності реальних сприймань. Виникають вони тоді, коли процеси збудження різко переважають над процесами гальмування. Такий стан буває внаслідок нервової перевтоми, поганого настрою, дії отруйних речовин, зокрема алкоголю, опіуму, гашишу та інших.

Таке суто психологічне виведення релігії з індивідуальної свідомості не з’ясовує справжніх причин збереження релігійних пережитків. В. І. Ленін указував, що при капіталізмі коріння релігії головним чином соціальне. Гніт капіталу, безправ’я і безсилля перед експлуататорами щодня, щогодини приносять трудящим масам в тисячу разів більше найстрахітливішого лиха, мук і страждань, ніж поводі і землетруси, які вселяли жах у свідомість первісної людини. Цей гніт неминуче закріплює старі релігійні вірування і постійно породжує забобони, марновірство і містику. Тому релігію не можна подолати без ліквідації експлуататорського ладу. Побудова соціалізму в нашій країні ліквідувала соціальне коріння релігії. Проте у нас ще є релігійні люди. Через ряд причин релігію не можна ліквідувати відразу. Процес відходу мас од релігії відбувається протягом певного часу, потрібного для перевиховання цілих поколінь людей. Протягом цього часу під виливом різних факторів (як, наприклад, війни, довга загроза війни, погана культурно-виховна робота тощо) релігія може тимчасово оживлятися. Але віруючі все-таки постійно і неухильно відходять од релігії. При комунізмі релігія зникне остаточно і назавжди.

Учені-психіатри, які спеціально дослідили розповіді про життя і видіння Магомета, зробили висновок, що його видіння не що інше, як галюцинації і марення, викликані розладом нервової системи. Припадки епілепсії спостерігались у нього, коли йому було 6 років. Ці припадки повторились у 40-річному віці, в період мученицьких релігійних шукань Магомета і боротьби з ворогами. Нервова перевтома, виснаження постами і молитвами призвели до того, що в нього знову почались припадки і галюцинації, котрі пророк і ного найближчі послідовники сприймали не як наслідок хвороби, а як доказ божественного покликання.

Лурд — місто на південному заході Франції, в департаменті Верхні Піренеї. Тепер в ньому налічується 14 тисяч жителів. Поблизу міста є мінеральні джерела. Біля одного з цих джерел, у гроті Масав’єль, в 1858 році до якоїсь селянської дівчини нібито з’явилась мати божа. З відома і благословення римського папи Пія XI джерела було оголошено священними, чудодійними. З того часу в Лурді все підкорено одній меті — наживі за рахунок нещастя людей, які наївно вірять у чудодійну силу лурдських джерел. Сучасний Лурд — це. по суті, капіталістичне торгове підприємство, що робить свій бізнес на людському лиху, темноті і релігійних забобонах. Торгівля лурдськими чудесами досягла таких розмірів, що навіть епіскоп Лурда пише про неї з обуренням: «Торгівля водою з грота — це скандал, якому треба покласти кран. Ми не хочемо більше мила і цукерок на воді з грота». Після ряду викривань католицьке духовенство, якому джерела дають казкові прибутки, уже не наполягає на тому, що біля цих джерел можна дістати тілесне зцілення хвороб. Священики переконують віруючих лише в тому, що в Лурді можна дістати духовне зцілення.