Николай Рубакин - Cеред таємниць і чудес

Ці слова приписуються християнському богослову Тертулліану (Квінт Сентімій Флоренс), що жив у 150–222 роках.

Сфінкс — статуя, що зображує фантастичну істоту з тілом лева і головою людини (звичайно з обличчям фараона) або священну тварину. Таким потворам єгиптяни поклонялися як духам — хранителям, втіленням царської влади. Статуї сфінксів встановлювалися звичайно вздовж дороги до храму. В 1832 році двох сфінксів із храму Аменхотепа III у Фівах (XV ст. до н. е.) привезли до Петербурга і встановили на набережній Неви, де їх можна бачити і тепер.

Стародавні єгиптяни, ховаючи померлих, намагалися зберігати їх тіла від гниття. Для цього вони виймали із трупів нутрощі, а тіло мастили особливими смолами і бальзамом. Така підготовка трупа до поховання зветься бальзамуванням, а бальзамований труп — мумією.

Найвища вершина земної кулі Еверест (Чомолунгма, Чомоканкер), що знаходиться в Гімалаях, має висоту 8882 метри.

Для того, щоб вкрити всю поверхню землі шаром води товщиною 8 кілометрів, потрібно 4 мільярди 80 мільйонів кубічних кілометрів води. А загальний обсяг води на землі становить 1 мільярд 300 мільйонів кубічних кілометрів. Якби випала на землю вся вода, що є в земній атмосфері у вигляді пари і хмар, то рівень в океанах піднявся б лише на півтора метра. Якби розтопити лід Арктики і Антарктики, то рівень води піднявся б лише на 20–30 метрів.

Сухопутні тварини походять від морських тварин. Кількість видів тварин, що живуть на суші, набагато більша від кількості видів водяних тварин (чотири п’ятих загальної кількості видів, які живуть на земній кулі). Всього на землі не менше мільйона видів тварин. Лише комах на землі близько 250 тисяч видів. Зрозуміло, що корабель, який вмістив би таку кількість тварин, збудувати неможливо.

В 1947–1953 роках на узбережжі Мертвого моря, в так званій Іудейській пустелі (Іорданія), було знайдено найдавніші рукописи, серед яких велике місце займають уривки з різних книг Старого завіту. Ці знахідки дали можливість уточнити історію Старого завіту.

Як і слід було чекати, знахідки розкрили ще більше суперечностей і різночитань так званих «священних книг», ніж ми їх знали раніше, і завдали тяжкого удару християнській легенді про «богонатхнениість» біблії. Адже коли біблія — «одкровення боже», то, значить, вона мусить бути тільки одна, і до того ж у незмінному вигляді. Так до неї і ставилася церква. В середні віки біблію переписували літера в літеру. Після переписування монахи спеціально підраховували кількість літер в першому варіанті і п другому. Ось чому всі середньовічні тексти біблії мають небагато різночитань.

Цю однаковість і сталість біблії, що їх створили переписувачі-монахи, церковники завжди видавали за головну ознаку, головний доказ «священиості», «богонатхненності» біблії. Кумранські знахідки підтвердили ще раз, що біблію в давнину неодноразово переробляли — отже, люди створювали її поступово, з безлічі різних стародавніх легенд. Знахідки свідчать, що ці найдавніші тексти значно відрізняються од офіціального церковного тексту Старого завіту. Виявилося. що монахи переписували пізніший його варіант, а зовсім не «первозданний», не «одкровення боже».

Завдяки цим знахідкам з’явилося також багато нових доказів для з'ясування питання, чи справді жив на землі Христос, чи він вигадана особа. Легендарний «вчитель справедливості», про якого розповідається в кумранських рукописах, дуже схожий на Христа, але зветься він інакше і до того ж принаймні на 100–150 років старший за євангельського Христа. Отже, євангельський переказ про Христа — розповідь не про справжні події, а перероблена ще більш давня легенда. Коли ці факти було доведено, богослови почали докладати всіх зусиль, щоб перешкодити дальшому вивченню кумранських рукописів. Вони роблять різні нападки на вчених, які доводять велику схожість легенди про «вчителя справедливості» з євангельською розповіддю про Христа. Кумранські рукописи свідчать про те, що більше ніж за 100–150 років до того, коли на землі нібито з’явився Христос і його послідовники, вже були язичеські вірування, які мали багато спільного з майбутнім християнством (групу послідовників цих вірувань звали сектою есенів). Кумранські знахідки дали можливість ученим вирішити і уточнити також багато інших питань, важливих для з’ясування історії виникнення християнської релігії.