Олександр ГОЛОВКО - Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття

В міжвоєнний період постать Романа, його взаємини із західними сусідами знайшли докладне відображення в дослідженнях польських дослідників. На думку С.Закжевського, в останніх роках XII – на початку XIII ст. відбувався процес поширення польських впливів на Русь, між Польщею та Угорщиною відбувся розділ сфер впливу на сході. [48] Historia polityczna Polski. – Cz. 1. Wieki średnie // Encyklopedia Polska. – T. 5. – Kraków, 1920. – S. 129–132 (автор – С.Закжевський ). При розгляді питання про битву під Завихостом інший польський історик С.Захоровський вважає незрозумілими причини конфлікту між нещодавніми союзниками Романом і Лешком, заперечує можливий зв’язок походу галицького князя з подіями в Саксонії. [49] Grodecki R., Zachorowski S., Dąbrowski J. Dzieje Polski średniowiecznej. – T. 1. – Kraków, 1926.– S. 213 (автор – C.Захоровський ).

В 1925 р. вийшла праця Б.Влодарського, де спеціально розглядаються питання східної політики Малопольського князівства за часів Лешка Бялого (1194–1227 рр.). В дослідженні чимала увага приділяється особі Романа, який, як вважає історик, прагнув створити міцний державний організм. Стосунки Романа і Лешка висвітлюються на фоні взаємин їх держав з Угорщиною, а також з урахуванням впливу на них міжкнязівських конфліктів на півдні Русі. Автор підкреслює важливість польської політики у діяльності галицько-волинського князя, підкреслює прагнення Романа мати у Польщі прихильних собі володарів. Чимало уваги вчений приділяє останньому драматичному епізоду життя Романа, наголошуючи на необхідності при його розгляді комплексного аналізу повідомлень польських та давньоруських джерел. Історик також не сприймає концепцію, згідно якої Роман бажав втрутитися в конфлікт Вельфів та Гогенштауфенів. У порівнянні з працею Л.Дроби, Б.Влодарський вважає впливи Польщі на Русь на межі XII – XIII ст. значно більшими. Він абсолютизує роль особистих династичних зв’язків у міждержавних відносинах Русі і Поль- щі. [50] Włodarski B. Polityka ruska Leszka Bialego. – Lwów, 1925; див. також посилання 34. В середині 30-х років А.Вількевич-Вавжиньчикова присвятила свою велику статтю про роль русько-польських відносин межі XII – початку XIII ст. з’ясуванню найбільш складних, невирішених питань. Зокрема, дослідниця відзначає, що у працях її попередників при висвітленні теми досить часто або відсутні загальні оцінки, або їм притаманне перебільшення ефекту результатів польської політики на сході. Історик доводить ймовірність інформації Вінцентія Кадлубка про події у Бересті 1182– 1183 рр., зокрема участі в них князя Романа, звертає увагу на необхідність уважного вивчення відомостей про Русь у працях В.М.Татіщева. Події під Завихостом (1205 р.) не знайшли достатнього висвітлення у праці, проте дослідниця наголосила на необхідності більш ретельного аналізу давньоруських літописів при розгляді проблеми, оскільки вони, на думку історика, дають найбільш об’єктивну інформацію. [51] Wilkiewicz-Wawrzyńczykowa A. Ze studiów nad polityką polską na Rusi na przełomie XII–XIII w. // Atenium Wileńskie. – 1937. – R. XII. – S. 3-20.

Не дивлячись на критику поглядів В.Абрахама, С.Томашівського та М.Чубатого з приводу направленості походу Романа 1205 р. на Польщу в працях польських дослідників 20-30-х років, думка перших набула на межі 40-50-х років відродження у працях В.Т.Пашуто, який знову наголосив, що під час останнього свого походу князь Роман прагнув досягти Саксонії. На сторінках монументальних “Нарисів історії СССР” дослідник навів основні етапи життєвого шляху видатного давньоруського князя підкреслив його велике прагнення об’єднати Південно-Західну Русь. Історія Південно-Західної Русі, діяльність князя Романа по створенню Галицько-Волинського князівства наприкінці XII – на початку XIII ст. докладно представлена на сторінках спеціальної монографії автора “Нариси історії Галицько-Волинської Русі”. Чимало фактів із зовнішньополітичної діяльності князя Романа на підставі вивчення значного корпусу вітчизняних та іноземних джерел наведена істориком у монографії “Зовнішня політика Давньої Русі”. Зокрема, В.Т.Пашуто зробив спробу зв’язати причини останньої виправи галицького князя на Польщу не тільки з подіями в центральній Європі, а й ситуацією в польському Помор’ї. Він вперше досить детально розглянув обставини перебігу взаємин Романа з Візантією. [52] Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 191–193; Очерки истории СССР. Период феодализма IX – XV вв. в двух частях. Часть первая (IX – XIII вв.). – Москва, 1953.– С. 315, 316, 362, 373, 374 (автор – В.Т.Пашуто ); Пашуто В.Т. Внешняя политика древней Руси. – Москва, 1968. – С. 163, 165, 166, 181–183, 213.