Стивен Вайнберг - Пояснюючи світ

Бурідан також грався з ідеєю, яку висловив ще Гераклід, що Земля робить повний оберт навколо своєї осі із заходу на схід упродовж доби. Бурідан усвідомлював, що це створювало б те саме враження, якби небеса оберталися навколо нерухомої Землі впродовж доби зі сходу на захід. Він також визнавав, що це є більш природною теорією, оскільки Земля значно менша за небосхил із Сонцем, Місяцем, планетами та зірками. Але він заперечував обертання Землі, зауважуючи, що якби Земля оберталась, то стріла, пущена прямо вгору, падала б на захід від лучника, оскільки Земля рухалась би під стрілою, поки та перебуває в польоті. Іронія долі в тому, що Бурідан міг би вберегтися від цієї помилки, якби зрозумів, що обертання Землі надало б стрілі імпульсу, що ніс би її на схід нарівні з обертанням Землі. Натомість він був введений в оману своїм розумінням імпетусу: він враховував лише вертикальний імпетус, заданий стрілі луком, і не брав до уваги горизонтальний імпетус, який вона отримує від обертання Землі.

Буріданове поняття імпетусу залишалося впливовим століттями. Його викладали в Падуанському університеті, коли на початку XVI століття там вивчав медицину Коперник. Пізніше в тому столітті про нього, навчаючись у Пізанському університету, дізнався Ґалілей.

Бурідан був на боці Арістотеля також у питанні неможливості існування вакууму. Але характерно, що він базував свій висновок на спостереженнях: коли повітря висмоктується з соломинки для пиття, утворенню вакууму заважає рідина, втягувана в соломинку, а коли розводяться ручки міхів, утворенню вакууму заважає повітря, що рветься всередину. Було природно зробити висновок, що природа не терпить порожнечі. Як ми побачимо нижче в розділі 12, правильне пояснення цих явищ з погляду тиску повітря не розуміли аж до початку XVII століття.

Роботу Бурідана продовжили двоє його учнів – Альберт Саксонський та Нікола Орезмський. Твори Альберта з філософії набули великого поширення, але більший внесок до науки зробив усе-таки Орезмський.

Нікола Орезмський народився в 1325 році в Нормандії, а в 1340-х роках приїхав до Парижа, щоб навчатися в Бурідана. Він був затятим противником намагань зазирнути в майбутнє за допомогою «астрології, геомантії, некромантії чи будь-яких подібних мистецтв, якщо їх можна назвати мистецтвами». У 1377 році Орезмського призначили єпископом міста Лізьє в Нормандії, де він і помер 1382 року.

Твір Ніколи Орезмського «Про небо та Землю»10 (написаний рідною мовою для зручності короля Франції) має форму розширених коментарів ідей Арістотеля, у яких автор знову і знову сперечається з «Філософом». У цій роботі Орезмський заново розглядає ідею, що не небеса обертаються навколо Землі зі сходу на захід, а радше Земля обертається навколо своєї осі із заходу на схід. І Бурідан, і Орезмський усвідомлювали, що ми спостерігаємо лише відносний рух, тому бачення того, як рухаються небеса, залишає відкритою можливість, що рухається саме Земля. Нікола Орезмський розглядає різноманітні заперечення цієї ідеї й докладно їх розглядає. Птолемей у своєму «Альмаґесті» стверджував, що якби Земля оберталася навколо своєї осі, то хмари та підкинуті об’єкти залишалися б позаду; Бурідан, як ми вже бачили, відкидав ідею обертання Землі, з огляду на те, що якби Земля оберталася із заходу на схід, то стріла, пущена прямо вгору, «відставала» б від Землі, хоча спостереження свідчать, що вона, схоже, падає просто вниз на те саме місце на земній поверхні, з якого була пущена вертикально вгору. Орезмський на це відповів, що обертання Землі несе стрілу із собою разом із лучником, повітрям та всім іншим на земній поверхні, застосовуючи теорію імпетусу Бурідана в такий спосіб, якого сам її автор ще не розумів.

Нікола Орезмський відповів також на інше заперечення проти обертання Землі – геть інше заперечення. Ідеться про аргумент, що у Священному Писанні (як, наприклад, у Книзі Ісуса Навина) є згадки про щоденне обертання Сонця навколо Землі. Орезмський відповів, що то була просто данина звичаям просторіччя, як і місця, де написано, що Бог розізлився чи засмутився – речі, які не треба сприймати буквально. У цьому він наслідував приклад Томи Аквінського, який говорив про рядки у Книзі Буття, де сказано, що Бог проголосив: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою» [32]. Аквінський пояснював, що Мойсей підлаштував свою промову під можливості розуміння своїх слухачів, і його не варто сприймати буквально. Біблійна буквальність могла стати гальмом наукового прогресу, якби багато хто всередині Церкви, як-от Аквінський та Орезмський, не мав більш проникливих поглядів.