Ларс Свендсен - Філософія самотності

Якщо коли моя дружина спить,/коли сплять дитина і Кетлін,/а сонце — сліпуче-білий диск/в шовках туманів/понад сяєвом дерев;/якщо я у своїй кімнаті, яка виходить на північ/танцюю голий, так гротескно/перед дзеркалом,/розмахую сорочкою над головою,/підспівую собі під ніс:/«Самотній, я самотній,/я народився бути в самотині,/для мене так найкраще!»/Якщо захоплююся своїми руками, обличчям/плечима, стегнами, сідницями/супроти жовтих викривлених тіней —/Хто ж сміє заперечити, що я —/щасливий геній своєї сім’ї? — Прим. перекладача.

Jf. Long & Averill: «Solitude: An Exploration of Benefits of Being Alone».

Galanaki: «Are children able to distinguish among the concepts of aloneness, loneliness, and solitude?»

Larson: «The Emergence of Solitude as a Constructive Domain of Experience in Early Adolescence».

Cicero: Om vennskapet, розд. 23, с. 197.

Cicero: Om pliktene, книга I, розд. 43ff.

Zimmermann: Ueber die Einsamkeit, том 4, с. 373f.

Ibid., bind 1, s. 286.

Ibid., bind 1, s. 20, 29f

Garve: Ueber Gesellschaft und Einsamkeit.

Ibid., bind 1, s. 55f.

Ibid., bind 1, s. 99.

Ibid., bind 2, s. 334.

Kant: Kritikk av dømmekraften, с. 152.

Kant: Hva er mennesket? Antropologi i pragmatisk perspektiv, част. I, § 88, с. 164.

Це стосується не лише філософії. У Біблії, Бог, як правило, передає свою волю людям, які перебувають наодинці. Мойсей отримав Тору, коли провів на горі Синай 40 днів на самоті. Павло був один, коли пережив одкровення дорогою в Дамаск. Незважаючи на свою безперечну публічність, Ісус часто усамітнювався, щоб помолитися, і закликав своїх учнів робити те ж саме. Святі йшли в пустелю, подалі від своїх побратимів, щоб прийняти випробування, приготоване для них Ісусом; на відлюдді вони мали віднайти ближчий зв’язок з Богом. Магомет пережив перше одкровення, коли був один у своїй печері на горі Джабаль ан-Нур. Одкровення відбувалися передусім тоді, коли людина перебувала на самоті.

Descartes: A Discourse on the Method of Correctly Conducting One’s Reason and Seeking Truth in the Sciences, с. 27.

Аристотель «Нікомахова етика», 1177a-b. (Переклад Вік­тора Ставнюка.)

Див., наприклад, Eckhart: Å bli den du er. Perspektiver på menneskets frihet, særlig «Om adskilthet», с. 202—15.

Jf. St. John of the Cross: Dark Night of the Soul, розділ VI—VII, с. 52—57.

Petrarch: The Life of Solitude.

Petrarch: The Life of Solitude, с. 131.

Montaigne: «Om ensomhet», с. 331f.

Ibid., с. 336.

Montaigne: «Om ensomhet», с. 334.

Ibid., с. 344.

Jf. Montaigne: «Om tre slags omgang», с. 55.

Emerson: «Nature».

Emerson: «Experience», с. 322.

Wordsworth: The Prelude, книга 4, l. 354—8, с. 161.

Schopenhauer: Parerga und Paralipomena I, с. 501.

Schopenhauer: Parerga und Paralipomena I, с. 503.

Ibid., с. 503.

Schopenhauer: Parerga und Paralipomena I, с. 506

Ibid., с. 504.

Nietzsche: Morgenrøde, § 491, с. 274.

Nietzsche: Menneskelig, altfor menneskelig, том 1, § 624, с. 294.

Nietzsche: Menneskelig, altfor menneskelig, том 2, § 333, с. 428. Jf. Nietzsche: Morgenrøde, § 566, с. 311.

Nietzsche: Slik talte Zarathustra, с. 33.

Nietzsche: Hinsides godt og ondt, § 284, с. 244.

Nietzsche: Hinsides godt og ondt, §25, с. 50.

Nietzsche: Morgenrøde, §443, с. 254.

Nietzsche: Slik talte Zarathustra, с. 202.

Nietzsche: Nachgelassene Fragmente 1880—1882, с. 110.

Heidegger: Grundprobleme der Phänomenologie (1919—20), с. 110

Heidegger: Platon: Sophistes, с. 51.

Heidegger: Sein und Zeit, с. 118; Heidegger: Prolegomena zur Geschichte des Zeitbegriffs, с. 328.

Heidegger: Sein und Zeit, с. 120f.

Heidegger: Prolegomena zur Geschichte des Zeitbegriffs, с. 437f.

Heidegger: Sein und Zeit, с. 266.

Heidegger: Sein und Zeit, с. 250.

Heidegger: Prolegomena zur Geschichte des Zeitbegriffs, с. 439f.

Heidegger: Sein und Zeit, с. 188. Jf. Heidegger: Ontologie (Hermeneutik der Faktizität), с. 7.

Heidegger: Logik als die Frage nach dem Wesen der Sprache, с. 51.

Heidegger: Die Grundbegriffe der Metaphysik: Welt, Endlichkeit, Einsamkeit, с. 8.

Heidegger: Was heißt Denken?, с. 164.

Rousseau: Den ensomme vandrers drømmerier.

Rousseau: Den ensomme vandrers drømmerier, с. 22.

Ibid., с. 113.

Rousseau: Emile eller Om oppdragelse, с. 21.

Інакше кажучи, це діаметрально протилежне до опису природного стану людського життя в Томаса Гоббса: «самотнє, бідне, мерзенне, безглузде й коротке». (Hobbes: Leviathan, с. 132.)