Джон Фаулз - Арістос

54 В щасливому світі всі тривоги були б іграми. Тривога — це нестача, яка породжує біль. Гра — це нестача, яка породжує насолоду. Двоє різних людей в однакових обставинах: те, що може відчувати один, — тривога, тоді як для іншого це — гра.

55 Тривоги — це напруження між полюсом у реальному житті і протилежним полюсом у тому житті, яким, за нашими уявленнями, ми б хотіли жити.

56 Є езотеричні метафізичні тривоги і практичні щоденні тривоги. Є фундаментальні загальні тривоги і особливі індивідуальні тривоги. Чим більш чутливою, свідомою себе й інших стає людина, тим тривожніше їй житиметься в сучасному погано організованому світі.

57 Тривоги:

Тривога через незнання смислу життя.

Тривога через невідомість майбутнього.

Тривога через смерть.

Тривога через правильність вибору. До чого приведе мій вибір? Чи можу я вибрати?

Тривога через іншість. Все — для мене інше, в тому числі і більшість мене самого.

Тривога через відповідальність.

Тривога за неможливість любити і допомагати іншим: своїй сім’ї, своїм друзям, своїй країні, всім людям. Це обтяжене нашим зрослим усвідомленням інших.

Тривога за те, що не любитимуть інші.

Тривоги через respublica — соціальну несправедливість, водневу бомбу, голод, расизм, політичний екстремізм, шовінізм і тому подібне.

Тривога через честолюбність. Чи та я людина, якою хочу бути? Чи та я людина, якою мене хочуть бачити інші (мої роботодавці, сім’я, друзі)?

Тривоги за соціальне становище. За класову приналежність, походження, гроші, суспільний статус.

Тривога за гроші. Чи маю я необхідне для життя? Є ситуації, в яких приватні яхта і ґалерея картин старих майстрів можуть здаватись життєвою необхідністю.

Тривога за час. Чи є в мене час, щоб зробити те, що хочу?

Тривога за секс.

Тривога за роботу. Чи роблю я те, що треба? Чи роблю я його так добре, як треба?

Тривога за здоров’я.

58 Це перебування на самоті в офісі, де дюжини телефонів дзвонять одночасно. Описані тривоги мали б нас об’єднати в єдине ціле: ми їх відчуваємо всі. Але ми дозволяємо їм ізолювати нас — так ніби громадяни могли б захистити свою країну, забарикадувавшись кожен у своєму домі.

59 В моєму житті безперечно лиш те, що колись я помру. В майбутньому я не можу бути впевненим ні в чому іншому. Проте можливе одне з двох: або ми виживемо (а досі в людській історії переважна більшість завжди виживала), і таким чином порятунок, хоч його могло й не бути, дасть нам те, що ми називаємо щастям — або ж не виживемо і не взнаємо цього.

60 Для еволюційного процесу ризик має істотне значення. Деякі наслідки його для особистості роблять нас нещасливими, тому що ризик, за визначенням, є нееґалітаристом. Він байдужий до закону і справедливості в тому значенні, як ми розуміємо ці терміни.

61 Призначення ризику примусити нас — і решту матерії — розвиватись. Тільки розвиваючись у процесі, який розвивається сам, ми зможемо виживати і надалі. Отже, мета людської еволюції — визнати: щоб існувати, ми мусимо розвиватись. І те, що нам слід викорінювати зайву нерівність — інакше кажучи, обмежувати ризик у сфері людського життя, — очевидний висновок. Отже, в тому, щоб бути нещасливими, бо ми перебуваємо в ризику взагалі, не більше смислу, ніж у тому, щоб ненавидіти свої руки, бо вони можуть бути відрубані, чи в тому щоб не вживати ніяких запобіжних заходів, аби їх не відрубали.

62 Ніколи ще так не розповсюджувалась обізнаність людей із тим, що мають багатші від них і не мають бідніші. Тому ніколи не були такими розповсюдженими заздрість, коли бажають того, що належить іншим, і ревність, коли не бажають, щоб у інших було те, що належить їм самим.

63 Кожний вік має власний міф про щасливу людину: людину, наділену мудрістю, Геніальністю, святістю, вродою, будь-якою рідкісною рисою, якою Більшість володіти не може. Щаслива людина двадцятого століття — це людина з грішми. Оскільки наша віра в загробне життя як винагороду занепала швидше, ніж ми досягли можливості творити як винагороду життя сучасне, спонука дорівнятися до зразка сильна як ніколи.

64 Ми народжуємось обдарованими, вродливими, із зародками величі. Але гроші — це дещо відмінне. Ми кажемо: «Він народився багатим» — але насправді все навпаки. Він міг народитись у багатій сім’ї, в багатих батьків. Він народився розумним або вродливим, але не багатим. Одне слово, розподіл грошей, на відміну від розподілу розуму, вроди та інших людських достоїнств, здатних викликати заздрість, можна виправити. Це поле діяльності для заздрості. Становище людини здається Більшості образливим і без цієї додаткової образи, з якою неможливо змиритися, — надмірної нерівності в розподілі багатства, Як сміє мільйонерів син бути сином мільйонера?