Коллектив авторов - Основи економічних знань

Слід зазначити також цікавий факт появи саме у цей час передумов щодо формування в майбутньому такого важливого, зокрема й для сучасної України, напряму економічної теорії, як господарська етика, ціннісна орієнтація економічного життя людини.

До речі, проблеми моральності економічної діяльності людини, дотримання етичних принципів і норм господарювання усіма суб’єктами економічної діяльності аналізувалися й у середньовіччі, коли в умовах домінування натурального феодального господарства починають формуватися зародки ринкової економіки капіталістичного типу (відбувається розвиток ремесла, торгівлі, фінансово-кредитних інститутів тощо), заснованої на використанні найманої праці та орієнтованої на отримання доходу, прибутку в грошовій формі. Найбільш повно погляди на ці процеси так званої школи схоластів відображені у працях монаха-домініканця Фоми Аквінського (1225/1226 – 1274), який аналізував сутність майнових відносин і, зокрема, принципи справедливого розподілу майна, землі та природних багатств, зміст і характер праці, проблеми її мотивації та справедливої винагороди, сутність торгівлі та торговельного прибутку, лихварства, банківської справи, принципи формування «справедливої ціни» тощо [17; 7, с. 185 – 194].

Поступальний розвиток суспільного поділу праці, ускладнення структури та функцій суспільного виробництва, формування внутрішніх (у межах національних держав) та зовнішніх (міжнародних) ринків збуту створеної продукції не могли не викликати до життя необхідність пізнання закономірностей, тенденцій, перспектив і форм впливу цих змін на шляхи та рівень задоволення системи матеріальних, соціальних потреб, що склалася у суспільстві, отже, розвиток потреби щодо виокремлення із системи загальнофілософських знань економічної науки, яка уособлювалась насамперед в економічній теорії.

Вже наприкінці XVІ – на початку XVІІ ст. формується перший власне економічний напрямок у наукових дослідженнях того часу – меркантилізм(від італ. mercante – торговець, купець). Зазначений вище проміжок часу в європейській насамперед історії економічного розвитку пов’язаний із активізацією процесу первісного нагромадження капіталу, формуванням класу підприємців, буржуазії, який народжувався у процесі розпаду системи економічних і соціальних відносин феодального суспільства, феодального технологічного способу виробництва, заснованого на мотивації голоду та позаекономічного примусу, технологіях, які не могли забезпечити масове виробництво товарної продукції, отже, й постійне зростання прибутку власників господарств і мануфактур. Оскільки ж отримання прибутку, збагачення пов’язувалося саме із процесом реалізації створеної продукції, у суспільній та економічній науковій думці зазначеного періоду домінували дослідження, пов’язані із визначенням та обґрунтуванням принципів, законів ефективної торгівлі (отже, відносин, що складалися у сфері обміну, обігу товарів і грошей), її впливу на зростання багатства держави, добробуту народу тощо. Найбільш відомими представниками цього напряму в економічній науці стали Т. Мен, А. де Монкрет’єн, В. Стаффорд.

Водночас стрімкий розвиток ринкових відносин у XVІІ – XVІІІ ст., швидке зростання обсягів грошового капіталу внаслідок його нагромадження за рахунок розвитку торгівлі, зокрема й міжнародної, в умовах зростання народонаселення, отже, й потреб у предметах масового споживання, факторів виробництва тощо, значно вплинули на розвиток матеріального виробництва, технологій, організаційно-економічних і соціально-економічних відносин і водночас суперечностей між власниками капіталу й найманими працівниками з приводу справедливості розподілу результатів їх спільної праці, умов та якості життя.

Відтак проблеми мотивації продуктивної праці, узгодження інтересів основних соціальних груп суспільства у сфері виробництва, обміну, розподілу та споживання, ефективного використання сукупності ресурсів, необхідних для створення продукту та отримання прибутку, конкуренції, вибору та прийняття рішень стають центральними в економічних дослідженнях, формуючи якісно нову структуру предмета й методології економічної науки. Саме у XVІІ – XVІІІ ст. відбувається стрімке формування фундаментальних засад класичної економічної теорії та її першої суспільної предметно-інституціональної форми – політичної економії.

Назва нової науки – політична економія– закріпилася у науковому середовищі завдяки відомій праці одного з вище згаданих представників течії меркантилізму Антуана де Монкрет’єна: «Трактат політичної економії» (1615). І хоча трактат присвячений насамперед проблемам державного втручання у розвиток економічного життя країни, регулювання внутрішньої та зовнішньої торгівлі з метою наповнення казни короля, під назвою «політична економія» зародилася наука, яка й сьогодні є базовою для усіх інших економічних наук, пов’язаних із дослідженнями закономірностей економічного розвитку, виявленням джерел та чинників зростання багатства окремого суб’єкта економічної діяльності, суспільства, держави, визначенням принципів і механізмів розподілу створеного продукту, зростання добробуту народу.