Коллектив авторов - Основи економічних знань

Як зазначалося вище, потреба в осмисленні законів економічного життя, визначенні найбільш ефективних шляхів розвитку економіки та суспільства формується та зростає внаслідок ускладнення технологічного та суспільного характеру виробництва, зв’язків між виробниками та споживачами, виникнення можливості створювати продукти та послуги понад необхідний для задоволення основних потреб мінімум, а отже, зародження торгівлі, ринку, мережі економічних відносин ринкового типу. Саме формування засад суспільного виробництва як стійкої інституційної форми задоволення потреб не лише власних, а й зовнішніх споживачів на умовах постійного відновлення та розвитку такого характеру виробництва викликає необхідність певної сукупності економічних знань 5 5 У науковій і навчально-методичній літературі, присвяченій проблемам аналізу сутності та процесу наукового пізнання оточуючого нас світу, дається характеристика сутності пізнання як форми активної діяльності людей, спрямованої на здобуття знань. Натомість розглядаються три основні види пізнання: буденне, засноване на повсякденному досвіді та здоровому глузді; художнє, що характеризується чуттєво-образним вираженням дійсності; наукове, основними рисами якого є системність, обґрунтованість, аналітичність використання спеціально розроблених методів дослідження тощо. Див. більш докладно: [5, с. 8 – 9]. Наукове мислення відрізняється від побутового, як підкреслюють учені, насамперед здатністю «створювати (конструювати) точні та однозначні абстрактні та ідеальні об’єкти, логічно взаємопов’язані системи таких об’єктів (наукову реальність), формулювати закони і принципи їх самоорганізації, зміни та розвитку, пояснювати, передбачати їх поведінку та ефективно використовувати в інтересах людини для її успішної адаптації до оточуючої дійсності, її структуризації, для контроля та управління природними та соціальними процесами» [9, с. 461]. , які дозволяли би регулювати, контролювати, у певній мірі прогнозувати як виробництво, так і розподіл, споживання наявних ресурсів і продуктів праці в інтересах певних людей, соціальних груп, держави тощо.

Перші спроби узагальнення принципів і законів економічного життя були зроблені понад дві тисячі років тому в умовах становлення інститутів держави, системи господарювання, торговельних відносин як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Особливістю економічної думки цього часу як у Європі, так і в Азії, зокрема у Китаї, було її формування у полі домінуючої на той час науки – філософії, яка прагнула визначити загальні принципи та закони людського існування в межах так званої Ойкумени 6 6 Ойкумена (грец. oikumene – oikeo – населяю) – сукупність областей планети, які, за уявою давніх греків, були заселені людиною – [9, с. 343]. . І хоча у цей час перші спроби економічного аналізу, узагальнень, пропозицій щодо раціонального використання обмежених ресурсів у процесі створення певних видів продукту для задоволення потреб людини, суспільства стосувалися насамперед окремих господарств (рабовласників, регіональних правителів тощо) 7 7 Про це йдеться, наприклад, у праці Ксенофонта «Економікос» («Домобудівництво»), працях Аристотеля (384 – 322 рр. до н. е.), який сформулював власні погляди на природу приватної власності, вартості, багатства, грошей, капіталу, ціни тощо; у Китаї того часу принципи організації економічного життя, управління економічними та соціальними процесами сформулює згодом усесвітньо відомий вчений – філософ, мислитель, педагог Конфуцій (Кун-цзи – 551 – 479 рр. до н. е.). Більш докладно про це читайте у [7]. , а економічна наука не виокремилася із системи загальнофілософських уявлень про оточуючий людину світ, все ж можна говорити про те, що певні базові засади методологічного, теоретичного, інструментального характеру майбутніх економічних теорій, концепцій та моделей почали історичний відлік свого формування саме у цей час. Зокрема, наприклад, вже Ксенофонт (430 – 355 рр. до н. е.) визначав основну функцію економічних знань, розглядаючи «економію» як науку, за допомогою якої можна збагачувати своє господарство (до речі, через дві тисячі років класик економічної теорії Адам Сміт (1723 – 1790) у Великій Британії говорив, власне, про те ж. Правда, його головна праця, яка побачила світ у 1776 р., має назву «Дослідження про природу та причини багатства народів»).