Коллектив авторов - Основи економічних знань

Як бачимо, для більшості суб’єктів економічного життя інтерес розуміється насамперед як «індивідуальне прагнення до матеріальної вигоди». Однак слід зазначити, що життя суспільства набагато різноманітніше, ніж економічне, тому, з одного боку, інтереси пронизують усі сфери людської діяльності, з іншого – існує багато проявів «неінструментальної поведінки», коли людина, суспільство проявляють активність на перший погляд немотивовану, тобто таку, в основі якої не лежить, або не проглядається, особистий економічний, матеріальний інтерес. Видатний вчений-теоретик ХХ ст. К. Поланьї у своїх дослідженнях, наприклад, виходив із того, що «визначальний характер економіка має лише при капіталізмі вільної конкуренції. У всіх інших суспільствах вона є інститутом, що визначається та залежить від норм, звичаїв та інших соціальних відносин».

Таке розуміння сутності інтересу дозволяє визначити і складну природу мотиву, мотивації економічної активності людини, окремого індивіда, певної соціальної групи, суспільства в цілому. Складність цієї природи полягає насамперед у тому, що мотив, як внутрішня спонука до конкретної дії, спрямована на задоволення потреби та інтересу, є структурним елементом у системі впливів на виробничу, економічну діяльність людини, яка включає також мотивацію– комплекс внутрішніх чинників, які зумовлюють і спрямовують діяльність людини, колективу, окремої соціальної групи або суспільства на досягнення усвідомленої мети, та стимулидо ефективної праці – систему заходів, до яких удаються суб’єкти підприємницької діяльності і держава з метою спонукання до праці. Така система включає як матеріальне, так і нематеріальне стимулювання.

Зокрема, за згадуваним вже К. Поланьї, суто економічні мотиви виробничої діяльності людини існують лише в умовах ринкової економіки. Для найманих працівників ХІХ ст. основний мотив – це страх голоду, якого можна уникнути, отримавши заробітну плату, а для власників капіталу, підприємців – прагнення отримати прибуток. Однак, «економіка людини», на думку Поланьї [15, с. 18], як правило, відбиває її соціальні взаємовідносини, отже, «мотив голоду» «поєднується з іншими сильними мотивами», зокрема мотивами соціальними. В історії людської цивілізації, вважає вчений, «неможливо знайти людину, дії якої були б спрямовані на забезпечення індивідуального інтересу в отриманні матеріальних благ, а скоріше за все ми зіткнемося з тим, що її дії спрямовані на забезпечення її соціального становища, її соціальних домагань, її соціальних активів. Вона цінує матеріальні блага переважно як засоби для досягнення цієї мети» [13, с. 25].

Для ХІХ ст., навіть для першої половини ХХ ст., соціальні мотиви такого роду для більшості людей найманої праці, можливо, й не були першорядними, домінуючими, переважали, мабуть, мотиви, пов’язані саме із розв’язанням небезпеки голоду, злиденності, однак в умовах формування та швидкого розвитку постіндустріального типу економіки й суспільства в країнах Заходу, а згодом і в багатьох інших країнах, соціальні мотиви включення людини в активну трудову діяльність стають усе більш виразними та незаперечними. Саме тому поза дослідженням і без врахування соціальних, позаекономічних мотивів діяльності людини неможливо сьогодні розв’язати ні проблеми сталого економічного розвитку, ні забезпечити його сталий інноваційний характер, отже, неможливо остаточно позбутися мотиву голоду як важеля впливу на трудову активність працівника. І саме тому думки К. Поланьї з цього приводу стають усе більш актуальними та вимагають подальшого розвитку в політико-економічних дослідженнях.

Усесвітньо відомий економіст-теоретик Йозеф Алоїз Шумпетер у праці «Капіталізм, соціалізм та демократія» (1942) талановито та просто визначив сутність, основні форми та причини результативності економічних мотивів і стимулів виробничої та економічної активності як окремої людини, так і фірм, організацій тощо в ринковій господарській системі. Він вважав, що мотиви капіталістичного суспільства неперевершені за простотою та силою, оскільки:

1) у буржуазному суспільстві, яке має чисто економічну форму, нагороди та покарання вимірюються в грошах. Піднятися вгору чи опуститися вниз означає те саме, що заробити чи втратити гроші;

2) така система мотивів неперевершена у простоті та силі, оскільки «обіцянки дати багатство і погрози принести злидні використовуються з жорстокою акуратністю»;