Коллектив авторов - Основи економічних знань

«Закон – це суттєвий, стійкий, такий що повторюється, зв’язок між різного роду матеріальними та ідеальними предметами (природними, соціальними, психічними, розумовими). Відкриття, конструювання, формулювання та обґрунтування законів – одне з головних завдань наукового пізнання» [8, с. 200].

«Ентропія, соціальна ентропія – це міра неорганізованості системи. Вона тим вища, чим менша міра системної структурованості. Й тим нижча, чим більше однорідних взаємозамінних елементів містить система. Ентропія характеризує здатність системи до здійснення соціальної роботи. За тих самих енергетичних можливостей ця здатність вища у тієї системи, у якої нижча ентропія. Після досягнення деякого ентропійного бар’єру (та рівня безпорядку, хаосу) відбувається самоорганізаційний стрибок: елементи системи раптом миттєво перебудовуються, починають діяти корельовано, узгоджено, утворюючи глобальну структуру по всьому тілу системи, знижуючи цим її ентропію та збільшуючи впорядкованість. Як правило, система має кілька можливих сценаріїв припустимої перебудови, вибору шляху». – Див. Бевзенко Л. Д. Доглибнопсихологічний чинник як підстава самоорганізаційного аналізу динаміки соціальних систем // Філософська і соціологічна думка. – 1996. – № 5 – 6. – С. 45, 38 – 39.

Так, у главі 24 «Загальної теорії зайнятості, процента і грошей», яка має назву «Заключні зауваження про соціальну філософію, до якої може привести загальна теорія», він підкреслює, що головним завданням економічної політики держави, яка буде сформована на основі його концепції, буде саме захист капіталістичної ринкової системи, а не ліквідація основних об’єктивних засад економічної свободи, які складають суть цієї системи. «…Хоча розширення функцій уряду у зв’язку із завданням координації схильності до споживання та спонукання до інвестування здалось би публіцисту ХІХ ст. або сучасному американському фінансисту жахливим замахом на основи індивідуалізму, – пише Дж. М. Кейнс, – я, навпаки, захищаю його як єдиний практично можливий засіб уникнути повного руйнування існуючих економічних форм та як умову для успішного функціонування особистої ініціативи» [7, с. 430].

Хоча розроблена теорія і вказує на життєву необхідність створення централізованого контролю у питаннях, які нині в основному віддані приватній ініціативі, відзначає вчений, широкі сфери діяльності залишаються недоторканними. Держава повинна буде здійснювати свій керівний вплив на схильність до споживання частково шляхом відповідної системи податків, частково фіксуванням норми процента і, можливо, іншими способами. Результатом теоретичного визначення необхідності та поля втручання держави в процеси регулювання ринкових відносин, на думку Дж. М. Кейнса, повинно бути визначення умов, яких потребує вільна гра економічних сил для того, щоб вона могла привести до реалізації всіх потенційних можливостей виробництва [7, с. 428 – 429].

Див. Леонтьев В. Беспокоиться за свое будущее нужно, но бояться его не стоит // Известия. – 1991. – 29 мая.

Інваріант (фр. іnvariant – такий, що не змінюється) – математичний вираз, що залишається незмінним при певному перетворенні змінних, пов’язаних із цим виразом, наприклад, при переході від однієї системи координат до іншої.Інваріантність (див. інваріант) – 1) незмінність, незалежність від будь-чого; 2) мат. – незмінність якоїсь величини по відношенню до певних перетворень.

Словарь иностранных слов. – 13-е изд., стер. – М.: Рус. яз., 1986. – С. 221; [4, с. 14].

Позитивна економічна теорія, зокрема, визначає сутність і зміст економічних законів, що діють на певному етапі розвитку суспільства, суть і зміст категорій, за допомогою яких можна визначити принципи та характер економічних процесів господарської діяльності. Тобто «позитивна економічна теорія пояснює механізм і характер дії об’єктивних економічних законів».Нормативна економічна теорія визначає та пояснює правила і норми економічної поведінки суб’єктів економічної діяльності, які прагнуть у ході цієї діяльності досягти якихось певних нових результатів. Тобто нормативна економічна теорія прогнозує, визначає шляхи дій, рекомендує, що слід зробити, як слід діяти, щоб, враховуючи вимоги об’єктивних економічних законів, сформувати таку економічну політику держави, окремих суб’єктів господарювання, які забезпечать рух вперед як в економічній, так і в інших сферах суспільної діяльності, пов’язаних з економікою [2, с. 47 – 48].