Коллектив авторов - Основи економічних знань

На передових вітчизняних підприємствах добрі результати дає використання соціальних пакетів. Соціальний пакет – це винагорода за працю працівника, яку він отримує понад заробітну плату у вигляді медичної страховки, оплати транспортних витрат, утримування дітей в дитячих садках, обідів, путівок у будинки відпочинку, пільгових кредитів на житло і тому подібне. Подібні винагороди успішно використовуються і на зарубіжних підприємствах. На жаль, підприємства, які до 1991 р. мали добре розвинену соціальну інфраструктуру у вигляді пансіонатів, дитячих садків, піонерських таборів, будинків відпочинку, житлових будинків, поліклінік тощо, усього цього позбулися значною мірою або навіть повністю.

Економічні потреби населення будь-якої країни в умовах товарного виробництва задовольняються тільки за рахунок господарської діяльності в цій країні і в країнах-експортерах. Потреби людей є джерелами економічних інтересів, тобто прагнення до якнайповнішого й ефективнішого їх задоволення.

Діє загальний економічний закон підвищення потреб. Тому у будь-якій країні економічні потреби безмежні, а виробничі ресурси для їх задоволення обмежені. Завжди існує проблема вибору: які матеріальні продукти і послуги і в якому об’ємі виробляти в певний період часу для кращого задоволення першочергових потреб. Сутність цієї проблеми відбиває модель, яка отримала назву кривої виробничих можливостей.

Підвищення потреб є основою для посилення мотивації людей до праці. Ефективному використанню матеріальних, моральних і інших стимулів на підприємствах сприяють концептуальні моделі мотивації А. Маслоу, Й. Шумпетера, М. І. Туган-Барановського.

Корисність продуктів, тобто здатність задовольняти певні потреби, залежить від якості їх виробництва та сервісного і післяпродажного обслуговування.

У результаті функціонування суспільного виробництва впродовж певного періоду часу створюється суспільний продукт у вигляді матеріальних і нематеріальних економічних благ споживчого і виробничого призначення. Об’єм суспільного продукту вимірюють у натуральних і грошових одиницях.

У процесі сучасної НТР швидко удосконалюються всі фактори виробництва, тобто продуктивні сили. Людські ресурси і засоби праці є взаємозамінними факторами виробництва. Тому в промислово розвинених країнах скорочується чисельність працівників, зайнятих у виробничій сфері, та збільшується у сфері послуг.

Рівень розвитку продуктивних сил значною мірою визначає ефективність суспільного виробництва. Подальший розвиток суспільного розподілу і кооперації праці забезпечують зростання її продуктивності. Розрізняють загальний, частковий і одиничний розподіл праці.

Абсолютне (потенційно можливе) задоволення потреб– визначають в певній країні за конкретний період часу за умови повного й ефективного використання усіх факторів виробництва та відсутності безробіття.

Виробництво– керований людьми процес, спрямований на забезпечення ефективної взаємодії усіх його факторів з метою виготовлення матеріальних і нематеріальних благ (продуктів) для задоволення індивідуальних і громадських потреб.

Економічний інтерес– прагнення до якнайповнішого й ефективнішого задоволення усвідомлених економічних потреб окремої людини, колективу людей, соціальної групи, населення окремої країни, певного об’єднання держав, світової спільноти.

Економічні потреби– потреби, задоволення яких пов’язане з господарською діяльністю, з процесом виробництва матеріальних продуктів і послуг.

Закон підвищення потреб– у міру економічного і духовного розвитку суспільства відбувається підвищення потреб як у кількісному, так і якісному плані.

Загальний розподіл праці– виділення в економіці країни великих сфер економічної діяльності: промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля і інші.

Засоби виробництва– включають предмети праці і засоби праці. З предметів праці виготовляються матеріальні продукти або вони використовуються для надання послуг. За допомогою засобів праці виробляють продукти і послуги або забезпечують необхідні умови праці.

Мотивація до праці– внутрішнє і/або зовнішнє спонукання працівників до ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей суб’єкта господарювання.