Коллектив авторов - Основи економічних знань

Підприємницька здібність людини– сукупність його професійних і особистісних якостей, що дозволяють організувати високоефективну роботу колективу працівників, визначати на перспективу правильні відповіді на питання: що робити і в якій кількості? Як робити? Для кого робити?

Платоспроможне (фактичне) задоволення потреб– визначають у певній країні за конкретний період часу за умови задоволення платоспроможного попиту населення. Воно відбиває досягнутий рівень їх задоволення.

Потреба– відчуття або усвідомлення недоліку в чому-небудь для забезпечення життєдіяльності і/або підвищення добробуту окремої людини, колективу людей, соціальної групи, населення окремої країни, певного об’єднання держав, світової спільноти.

Продукти виробництва– вироблені матеріальні і нематеріальні блага споживчого і виробничого призначення для задоволення індивідуальних і суспільних потреб.

Робоча сила– сукупність фізичних, розумових здібностей, знань, навичок, компетентностей, які має людинапрацівник.

Суспільний продукт– створюється у процесі суспільного виробництва впродовж певного періоду часу (місяця, року і т. д.) у вигляді матеріальних і нематеріальних економічних благ споживчого і виробничого призначення. Він оцінюється в натуральних і вартісних показниках.

Частковий розподіл праці– розподіл великих сфер економічної діяльності на галузі. Так, промисловість України включає такі галузі: машинобудування і металообробку; легку; харчову; паливну; чорну металургію; будматеріалів; хімічну тощо.

1. Поясніть, що являє собою класифікація потреб за суб’єктом.

2. Назвіть розподіл ієрархії потреб людини згідно з концепцією А. Маслоу.

3. Який з показників і чому краще характеризує якість життя у країни та добробут населення:

1) річний розмір ВНД на душу населення країни в доларах США;

2) індекс людського розвитку (ІЛР) за той самий період?

4. У чому полягає різниця між абсолютним забезпеченням потреб країни за певний період часу і фактичним (платоспроможним)?

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Тут і надалі більшість визначень понять наводиться за працею: Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії [2].

Найпростіше визначення поняття система: це ціле, яке виникає в процесі взаємодії безлічі елементів [9, с. 224; 21, с. 13.]. Економічна системавизначається як сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. Її складовими є: ресурси, економічні відносини, включаючи поведінку суб’єктів економіки, та результати економічної діяльності [2].

Господарська система, або господарський порядок, – конкретна форма економічного/господарського устрою народного господарства. Включає, окрім господарської конституції (господарського права), сукупність формальних і неформальних суспільних інститутів, механізмів, варіантів дії, поведінки. Господарський порядок може бути встановлений державою, або зростати природним шляхом у ході історичного розвитку. Господарські порядки розглядаються як реальні типи господарства, наповнені конкретним емпіричним змістом та логічно систематизовані з використанням певних інструментів теоретичного аналізу. Розрізняють історично два принципово протилежних типи господарського порядку: ринкове господарство та централізовано кероване (планове) господарство. Див. Васина Л. Л. Социальное риночное хозяйство: слов. терминов. – М.: ИНФРА, 1997. – С. 153].

Субстанція (лат. substantia – сутність) – першооснова, сутність усіх речей і явищ. Субстанціональний – суттєвий, основний.

У науковій і навчально-методичній літературі, присвяченій проблемам аналізу сутності та процесу наукового пізнання оточуючого нас світу, дається характеристика сутності пізнання як форми активної діяльності людей, спрямованої на здобуття знань. Натомість розглядаються три основні види пізнання: буденне, засноване на повсякденному досвіді та здоровому глузді; художнє, що характеризується чуттєво-образним вираженням дійсності; наукове, основними рисами якого є системність, обґрунтованість, аналітичність використання спеціально розроблених методів дослідження тощо. Див. більш докладно: [5, с. 8 – 9].