Коллектив авторов - Основи економічних знань

Високий рівень знань, самооцінки та відповідальності професіоналів формує нові потреби не лише економічного, а й соціального, духовного спрямування, пов’язані зі стрімким розвитком нового виду власності – інтелектуальної і, відповідно, з потребою використовувати цю власність у своїх інтересах в усіх сферах економічної та позаекономічної діяльності: у праці, в забезпеченні творчого її характеру, в прийнятті рішень, в управлінні, розподілі, конкурентній боротьбі за зміну свого соціального статусу, у забезпеченні політичної, економічної, екологічної, культурної та духовної безпеки, у чому і виявляється сутність соціалізації як суспільного, так і економічного життя.

На думку багатьох дослідників процесу сутнісних змін, що відбуваються в сучасній економічній системі під впливом розвитку технологічного способу виробництва, цивілізаційних чинників, наслідки усуспільнення та соціалізації дістають прояв в економічному житті суспільства, насамперед у соціалізації відносин власності на засоби – у подоланні відчуження від них працівника внаслідок становлення таких інституціональних форм взаємодії суб’єктів господарювання, як виробнича демократія, участь в управлінні, у власності (акціонерні форми), у формуванні нової системи мотивації до праці, значне місце в якій посідають елементи підтримки та розвитку її творчого характеру, спрямованого на самореалізацію та розвиток індивідуума; в посиленні уваги до пошуку механізмів реалізації принципів не лише ринкової, а й соціальної справедливості, що виявляється у перерозподілі національного доходу з позицій гарантування позитивної динаміки зростання добробуту громадян.

За цих умов теоретичні та методологічні засади неокласицизму не можуть забезпечити всебічного сутнісного аналізу причин, чинників, наслідків якісних змін, що відбуваються у принципах та механізмах функціонування сучасної економічної системи. Політико-економічний аналіз таких змін, визначення закономірностей, чинників та інститутів, що регулюють їх прояв, використання та реалізацію в інтересах економічного та соціального розвитку суспільства, набуває дедалі більшого значення.

Отже, сучасна економічна наука сьогодні перебуває на початку нової доби синтезу, повернення до великомасштабного мислення, до загальної теорії, коли подолання безсуб’єктного, позаособистісного аналізу економічних процесів та явищ, орієнтація на створення людиноцентричного господарського механізму, сприйняття багатовимірності та складності економічного життя, усвідомлення того, що різні підходи, школи, напрями визначають тільки його окремі сторони, а отже, правомірним є існування тенденції «руху до синтезуючого мислення», яка стає центральним, ключовим принципом економічних теоретичних досліджень.

Однією з визначальних причин, які впливають на розвиток парадигми та предмета сучасних політико-економічних досліджень є, безперечно, динамізація процесів трансформації економічного та суспільного життя на планеті. Становлення інформаційного типу економіки та суспільства зумовлює якісні зміни не лише в усіх структурних елементах економічної системи, а й у всій системі важелів і чинників, які забезпечують її функціонування та розвиток. Такі зміни виявляються передовсім у збагаченні цілей економічного розвитку, соціалізації всіх інституціональних форм економічного життя. За цих умов змінюється парадигма методології дослідження економічних явищ і процесів, тенденцій їх розвитку у віддаленій перспективі.

Дослідження закономірностей становлення та трансформації людського в капітал соціальний, суті, змісту та інституціональних форм трансформації соціально-економічних відносин під впливом змін у технологічному способі виробництва, визначення тенденцій цього процесу, принципів формування моделей мотивації, що забезпечить соціально-економічний розвиток суспільства на перспективу є пріоритетами сучасної економічної науки.

Економічна поведінка людини– прийняття рішень економічними агентами в процесі економічної діяльності.

Інститут– соціальне поняття, що відображає суспільні явища з позиції сприйняття їх людьми, та відповідна реакція людей на ці явища, що знаходить свій прояв у їхній поведінці, зумовленій традиціями, звичками, способом життя, ментальністю населення.

Інституціоналізм– напрям в економічній науці, предметом дослідження якого є економічні процеси в їх взаємозв’язку із соціальними, організаційними та іншими суспільними відносинами; досліджує вплив на економічний розвиток не лише економічних, а й позаекономічних чинників.