Коллектив авторов - Основи економічних знань

12. Поланьи К. Великая трансформация: политические и экономические истоки нашего времени / пер. с англ. А. А. Васильева, С. Е. Федорова. – СПб.: Алетейя, 2002.

13. Чекмарев В. В. Новая политическая экономия: истоки и итоги (Костромская инициатива): актовий докл. на теорет. семинаре «Дискуссионные проблемы современной обществоведческой и экономической мысли». Москва, 20 окт. 2009 г. / В. В. Чекмарев. – М.: МГУ им. М. В. Ломоносова: Центр обществ. наук. Режим доступа – http//newpoliteconomyorg/publications/articles/86.Pdf.

14. Шаститко А. Механизм обеспечения соблюдения правил: (эконом. анализ) // Вопросы экономики. – 2002. – № 1. – С. 32 – 49.

5.1.Економічні потреби та економічні інтереси людини і суспільства, їх сутність, структура і функції.

5.2.Виробництво як спосіб, форма й умова задоволення потреб та інтересів. Суспільний продукт і його структура.

5.3.Фактори виробництва та їх розвиток у процесі еволюції людського суспільства.

5.4.Закон зростання потреб та розвиток системи мотивації до праці.

Потреби людини і суспільства, як досить складна і багатогранна наукова проблема, вивчаються в економіці, психології, соціології, філософії, маркетингу. Тому існує безліч визначень потреби, але у більшості з них потребу зв’язують з відчуттям, бажанням індивідом, колективом або товариством недостатності чого-небудь. Наприклад, одне з найбільш вдалих: «Загалом потреба – це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує її» [2, с. 39].

На думку автора, у визначенні слід підкреслити, що, окрім потреб окремого індивіда, людей взагалі, необхідно виділити потреби колективів, соціальних груп, населення окремої країни, певного об’єднання держав, світової спільноти.

Потреба– це відчуття або усвідомлення нестачі в чомунебудь для забезпечення життєдіяльності і/або підвищення добробуту окремої людини, колективу людей, соціальної групи, населення окремої країни, певного об’єднання держав, світової спільноти.

У цьому визначенні перераховані різні рівні, на яких у тій чи іншій мірі проявляються потреби людей, які є першоосновою формування потреб населення окремої країни, певного об’єднання держав, світової спільноти.

Під добробутомрозуміють забезпеченість населення необхідними матеріальними і духовними благами, послугами й умовами, що задовольняють його потреби. Він виражається системою показників, що характеризують якість життя.

Використовується безліч класифікаційних ознак потреб.

Передусім їх класифікують за суб’єктами та об’єктами.

Досить обґрунтована класифікація потреб за суб’єктами наведена в роботі [2, с. 39]:

•індивідуальні, колективні та суспільні;

•домогосподарств, підприємств і держави;

•суспільно-економічних класів і соціальних груп.

У цій класифікації виділені потреби окремої людини, потреби соціальних груп (потреби певного колективу або підприємства), потреби окремих класів людей (мільярдери; мільйонери; середній клас; люди, що знаходяться за межею бідності). В умовах глобалізації економіки, що відбувається, а також необхідності рішення надзвичайно актуальних екологічних та інших проблем світового рівня вважається доцільним збільшити перелік суб’єктів додаванням до потреб населення окремої країни потреб окремого об’єднання держав, світової спільноти.

Потреби окремої людини суб’єктивні. Вони часто суперечать суспільним потребам інших суб’єктів. Потреби населення окремої країни – це забезпечення обороноздатності; охорона природного довкілля; профілактика і лікування СНІДу, наркоманії, іграманії, алкоголізму, туберкульозу; охорона суспільного порядку; безкоштовна освіта, медичне обслуговування; відвідування музеїв, театрів тощо. Перераховані потреби можуть реалізовуватися тільки на регіональному, державному, міждержавному рівнях за рахунок бюджетів відповідних рівнів.

За об’єктами потреб виділяють:

•фізіологічні (їжа, вода, повітря, відпочинок, сприятливий температурний режим і т. п.);

•матеріальні (житло, одяг, побутовий інвентар, знаряддя праці, транспортні засоби, прикраси і т. п.);