Сергій Залевський - Громадянин

– Розгерметизовуватися не буду – дурнів немає! – підбадьорював він сам себе.

У наступний момент відчув несильний біль від уколу в передпліччі – скосив очі і не повірив побаченому: якийсь тонкий, блискучий шланг, або кабель, пробив матеріал його скафа і встромив в нього щось гостре. Далі події стали розвиватися для землянина, як в страшному сні: зробивши свою чорну справу, кабель вискочив з його тіла, а на його місце встромився з новою порцією болю його побратим, але товстіше і прозоріше, до того ж. Затухаюча свідомість встигла відмітити факт, як по цьому прозорому шлангу у бік його плеча рухається якась маленька чорна штучка.

Штучний інтелект реліктового корабля помирав – він усвідомлював факт свого найближчого роз-втілення – останні крихітки енергії були зараз спрямовані в капсулу, де розумному проводилася імплантація квазіживого носія інформації. Експрес-тест крові показав часткову несумісність з генотипом Де’галір, що означало високу вірогідність втрати частини інформації при її установці в нейромережу піддослідного. Який саме відсоток втрат буде – на це питання відповіді у корабельного мозку не було, до того ж нейромережа у гуманоїда не відрізнялася високою якістю, проте вибору у мозку вже не було. Квазіживий симбіонт вирішено було все ж встановити в цю нейромережу, оскільки на щастя, така можливість у неї була. Дочекавшись завершення процедури імплантації, ШМ дав команду на відкриття медкапсули, перед цим загерметизувавши місце проколу скафа гуманоїда.

Через декілька годин розумний зможе прийти в себе і повернутися на своє примітивне суденце – справа зроблена, останній наказ свого пілота був виконаний, а як розпорядиться цими знаннями сам гуманоїд, його вже не цікавило. Почуття задоволення від виконаного обов’язку було останнім, що усвідомив древній ШМ перед своїм роз-втіленням. Через деякий час закінчилася енергія у медичної капсули – згас екран на верхній кришці циліндра. Аварійний дроїд-реаніматор, що так злякав землянина, на той час теж був мертвий – енергія в ньому закінчилася відразу після того, як розумний заліз в медичну капсулу і вона закрилася. Час, нарешті, дістався до останніх «живих» на цьому древньому релікті…

Бортовий ШМ КВП «Белз» на ім'я Болт діяв точно по інструкціях свого пілота: прочекавши вказані дві години, відправив на пошуки свого хазяїна штатного ремонтника – брата того, що пішов разом з пілотом. Через півгодини вказаний механізм повернувся у супроводі свого побратима, але без пілота, і передав керівному ШМ усю наявну інформацію по місцезнаходженню цінного тіла розумного. Болт поставив завдання своїм підконтрольним механізмам по поверненню на борт корабля цінної тушки хазяїна. Двоє працівників швидко впоралися з поставленим завданням – проти чотирьох плазмових різаків у липкої субстанції не було жодних шансів, до того ж вона була вже не така липка – поступлення енергії припинився, і матеріал мембрани став сам руйнуватися.

Наслідуючи завданню корабельного ШМ, тіло розумного було доставлене в каюту, де з нього було обережно знято захисне спорядження, що значилося в пам'яті ШМ, як «скаф інженерно-технічний ІТ4». Такі дії були передбачені аварійними протоколами для усіх ШМ кораблів – вимагалося визначити стан розумного: живий він або ні. На щастя, пілот був живий, тому, залишивши останнього на ліжку, Болт перевів усі системи корабля в режим очікування, відключив зовнішні активні сканери, а потім став чекати пробудження розумного. Чекати штучні інтелекти уміли добре.

Квазіживий носій інформації мав просте завдання і коротке життя… відносно коротке… Завдання виглядало так: імплантація в тіло майбутнього носія знань, підключення до нейромережі розумного, приживлення в організмі останнього, і тільки після цього тривалого процесу – розпаковування інформації в сховище нейромережі розумного. Перший пункт був успішно виконаний, зараз виконувався другий – процес йшов важко – симбіонт фіксував неповну сумісність з організмом на генному рівні, порівнюючи оригінальний генокод і поточний. Також відзначалася низька пропускна спроможність нейромережі гуманоїда і слабкі реакції у відповідь на запити. Проте, і оскільки, усунення таких проблем не входило в програму квазіживого симбіонту, процес підключення до нейромережі впевнено просувався до успішного завершення.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».