Сергій Залевський - Найманець

– Мені не подобається цей корабель – хмурився Крун, розглядаючи щось на тактичній схемі.

– І чим же він тобі не подобається? – перепитав у нього наш герой – він теж знайомився з даними, які вивів ШМ. Звичайний середній транспортник, напевно торговець вузькоокий.

– Ні, це не торгаш, я в цьому упевнений. Швидше, перероблений в середній носій транспорт, тримається окремо від інших. До речі, поки ми тут розважаємося, змінився увесь склад на орбіті – ось цих вісім пришли разом, напевно це караван, та і тримаються купи. А цей транспорт тут вже був до нас – чує моє серце, що він чекає на відповідну ціль, щоб дістати в порожній системі. Та і я наказав за ним стежити ШМ, і ось які спостереження: кількість малого флоту на його борту явно не відповідає звичайній вантажівці, крім того, біля нього постійно крутяться п'ятірка легких КВП – навіщо транспорту бойові КВП? Його завдання в караванах літати – там, на палубах повинні вантажі стояти, а не кораблі військового призначення. Підозрілий кораблик, м-дя.

– Раз він такий підозрілий, збирай команду, і валимо звідси – припаси ми закупили, команда трохи відпочила – у нас ще половина шляху попереду. А для таких ось незрозумілих об'єктів у нас в арсеналі є «Део-Б» – якраз для того, щоб відохотити цікавитися нашими трюмами.

– Так, «Део-Б» знатна річ – хихикнув капітан – керована торпеда подвійної дії – винахід хаманцев, вони намагаються цими штуками розколупати валлінгів. Правда, поки їм це вдається погано, швидше валлінги їх колупають, ха-ха-ха. Але торпеда дуже серйозна, ага.

Ще добу команда повільно збиралася на борту свого носія. Нарешті, закінчивши це невелике свято життя, корабель став набирати прискорення у бік своєї нової мети маршруту. Присутні в рубці керівники загону були злегка спантеличені повідомленням бортового ШМ про те, що підозрілий транспорт теж почав розганятися паралельним курсом. Капітан і землянин переглянулися – схоже, підозри бувалого найманця мали під собою підстави, і незабаром їх чекає бойовий контакт з незрозумілим супротивником.

Капітан середнього транспортника проекту «Шоги-су» був корінним жителем Корита. Зараз він з цікавістю спостерігав зображення середнього корабля проекту «Фарді-624». За даними класифікатора, це був легкий носій бриларців на двадцять чотири малі борти – чотири важких і двадцять легкого типу – проти його п'яти десятків бортів. Його корабель тільки на вигляд залишався все тією ж непоказною вантажівкою, а ось усередині він піддався серйозним переробкам: тепер замість чотирьох вантажних палуб і двох трюмів, в ньому розміщувалося тридцять легких «Тувис-Б5» – самі кращі легкі винищувачі коритської розробки п'ятого покоління – поліпшена версія поширених гарморських винищувачів третього покоління. Інженери директорату особливо не парилися – здерли увесь функціонал з імперського варіанту КВП. Трохи поміняли компонування і видали як свій винахід – легкий винищувач із спареною курсовою гарматою.

Інші двадцять його малих бортів були важкими штурмовиками «Самтур-Б5» – поліпшена версія простих «Самтурів» третього покоління – ці вже були споконвічно коритськими винаходами. Два курсові гармати і дві турелі – ось їх озброєння, ніяких енергощитів і інших винаходів. Тактика боїв цієї зоряної країни передбачала масовість ось таких літаючих трун, замість того, щоб випускати добре захищені машини – так було дешевше.

Ось і у цього легкого, за критеріями Корита носія, якість була замінена кількістю – майже двократна перевага в малих кораблях, в порівнянні з аналогами інших держав. Саме тому, спираючись на такий бойовий потенціал, Сунь-чо Фчай абсолютно спокійно борознив фронтир директорату і вільний космос. Команда була відповідно капітанові: суміш різних народів, що населяють великий простір директорату: вузькоокі чини, тупуваті, але зухвалі рушики, кмітливі япі і корі – строката команда ловців удачі. Деякі проблеми спочатку створювали рушики – тим був потрібний їх національний напій вадяра – без нього у них починалася формена ломка і психоз. Але Сунь-чо швидко знайшов вирішення проблеми, трохи повороживши над харчовим синтезатором. Оскільки сам напій був заборонений до кодування в цих агрегатах, капітан найняв одного іскера, який провів невелику операцію: поміняв назву одного сильного алкогольного напою «смага» на «вадяра» – рушики не відчули різниці. З тієї миті вони стали найщасливішою частиною команди на борту «Шоги-су».